|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 428/3579/17
провадження № 51-407км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Чистика А. О., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Анзійчук Ю. В.,
прокурора Костюка О. С.,
захисника Шурхно К. А. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 ? адвоката Шурхно К. А. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 березня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 8 січня 2020 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 185; ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15, ч. 2. ст. 185 КК ? на строк 1 рік, ч. 2 ст. 185 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, ч. 4 ст. 296 КК ? на строк 6 років. На підставі частин 1, 2 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 (вирок щодо нього не оскаржується) за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2018 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 8 січня 2020 року змінив вирок засудженим у частині застосування положень ч. 5 ст. 72 КК, в іншій частині вирок залишено без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, за таких обставин. 19 травня 2018 року близько 20:00 він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у квартирі за адресою: ( АДРЕСА_1, де під час розпивання спиртних напоїв у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. Реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи малозначний привід у виді незначного конфлікту між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, ОСОБА_1 у коридорі вказаної квартири взяв у праву руку металевий молоток із дерев`яною ручкою та, перебуваючи в залі зазначеної квартири, завдав ним не менше трьох ударів у ділянку голови ОСОБА_3, після чого, перетягнув потерпілого в під`їзд будинку на сходовий майданчик між третім та четвертим поверхом, не реагуючи на вимоги свідка ОСОБА_4, щодо припинення хуліганський дій, продовжив наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження вищевказаним молотком, а саме завдав не менше одного удару, спричинивши таким чином потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, забитої рани скроневої області зліва, рваної рани правого вуха і завушної області, які за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та садна поперекової області, яке за ступенем тяжкості кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Такими своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.
Крім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вирок щодо якого не оскаржується) засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, тобто за вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки) повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Також ОСОБА_1 засуджено за вчинення 10 епізодів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 березня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 8 січня 2020 року скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, при цьому посилається на те, що не було перевірено доводів захисника щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, та законності проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним правопорушенням. Крім цього, стверджує, що кваліфікуючу ознаку ? застосування спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень ? суди безпідставно встановили доведеною. Також відзначає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 є неправильною, оскільки суд не врахував спрямованості мотиву підзахисного в момент вчинення ним дій та обставин, що стали передумовою для вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з
вищевикладеним вказує на те, що в діях засудженого міститься склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 125 КК, що є злочином приватного обвинувачення, та кримінальне переслідування за ним не може бути розпочато без заяви потерпілого. А оскільки заяви потерпілого в матеріалах кримінального провадження немає, кримінальне провадження щодо засудженого повинно бути закрито.