Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
cправа № 310/879/16-к
провадження № 51-3919 км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.
прокурора Руденко О. П.
розглянув касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у кримінальному провадженні №12013080130001814 стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цюрупинськ Херсонської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2012 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки з випробуванням на 2 роки.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 02 квітня 2012 року апеляцію прокурора задовольнив частково, апеляцію засудженого задовольнив. Вирок Бердянського міскрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2012 року скасований, справу направлено Бердянському міжрайонному прокурору для додаткового розслідування.
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду. Скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_2 .
Згідно з цим вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у тому, що він 30 серпня 2011 року у м. Бердянську Запорізької області, керуючи технічно справним автомобілем здійснював рух по проїжджій частині. Під час руху водій ОСОБА_2 випередив велосипедиста ОСОБА_3, і, проявивши необережність, яка виразилась у злочинній недбалості, змінив напрямок руху праворуч, не виконав вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, не переконався у безпеці своїх дій, внаслідок чого сталося зіткнення велосипеда "Україна" під керуванням ОСОБА_3 із задньою частиною автомобіля, після якого велосипедист ОСОБА_3 впав на проїжджу частину і отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року відносно виправданого ОСОБА_2 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції не досліджено докази у справі, що завадило ухвалити законне рішення, як і судом першої інстанції надано неправильну оцінку доказам, визнано недопустимими докази без урахування положення Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) в редакції 1961 року та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано судом закон, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 286 КК України). Посилається на порушення вимог ст. ст. 22, 23, 94, 95 КПК України, а також на те, що суд апеляційної інстанції не виконав вимог ч. 3 ст. 404 КПК України та незаконно відмовив прокурору у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів. Зазначає, що ненадання судом першої інстанції оцінки висновку експерта № 603/11 від 25 вересня 2011 року перешкодило судуапеляційної інстанціїухвалити обґрунтованесудове рішення. Окрім того, посилається на порушення її права на стягнення шкоди з винної особи, оскільки її цивільний позов залишено без розгляду.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
Прокурор Руденко О. П. підтримала касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 та просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Потерпіла ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Виправданий та його захисник з`являлись у перші судові засідання, однак після відкладення касаційного розгляду, будучи неодноразово належним чином повідомленими про дату, час та місце касаційного розгляду, не прибули до 7 судових засідань. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило, що свідчить про втрату процесуального інтересу до прийняття ними участі в касаційному розгляді кримінального провадження.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду. Вказане з урахуванням вимог ч.7 ст. 128 КПК України не позбавляє особу, цивільний позов якої залишено без розгляду, пред`явити його в порядку цивільного судочинства. У зв`язку з цим є необґрунтованими доводи касаційної скарги потерпілої в частині порушення її права на відшкодування спричиненої злочином шкоди через залишення без розгляду поданого нею цивільного позову.
Оцінюючи решту доводів касаційної скарги, Суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 418 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
Ухвала апеляційного суду є рішенням стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. 370 КПКУкраїни. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього кодексу.