ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/2499/17
адміністративне провадження № К/9901/10316/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Івашків Р.В.,
за участю:
представника позивача Шульги К.В.,
представника відповідача Кокизи Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/2499/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Губська О.А., Сорочко Є.О.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що згідно з актом перевірки контролюючим органом враховано лише суму доходу від продажу інвестиційного активу у розмірі 16ʼ287ʼ240грн., водночас сума витрат на придбання інвестиційного активу, за даними перевірки становить 0грн. Проте, такі обставини не відповідають дійсності, оскільки позивачем було понесено витрати на купівлю цінних паперів, а в подальшому отримано прибуток від їх продажу. На підтвердження понесених витрат на придбання цінних паперів позивачем до матеріалів справи подано підтверджуючі документи. Позивач вважає, що судами неправомірно відхилено надані докази, посилаючись на їх неподання під час перевірки, оскільки Податковий кодекс України не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою всі надані позивачем фінансово-господарські документи на підтвердження витрат з придбання цінних паперів та не надано правової оцінки долученим документам. Таким чином, висновок податкового органу, з яким погодились суди, про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу, отриманого платником податку як інвестиційний дохід на суму 16ʼ287ʼ240грн. є помилковим, затим що, відповідачем не враховано суму витрат позивача на придбання інвестиційного активу, факт якого підтверджується наявними у справі доказами. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №826/2499/17.
Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 касаційний розгляд справи №826/2499/17 призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 14.07.2020.
Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 14.07.2020 здійснено заміну відповідача правонаступником, Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві замінено Головним управлінням Державної податкової служби у м.Києві.
У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи та вимоги касаційної скарги.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався. У судовому засіданні представник відповідача проти вимог касаційної скарги заперечила, просила залишити без задоволення. Вказувала, що ОСОБА_1 не подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік та не задекларував отриманий дохід за перевіряємий період на загальну суму 16ʼ287ʼ240,00грн. за прості іменні акції. Крім того, зазначила, що у постанові від 20.03.2020 по справі №2а-9423/12/2670 Верховний Суд відхилив доводи скаржника про неправомірність недолучення судами попередніх інстанцій документів до матеріалів справи, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо ненадання позивачем вказаних документів під час перевірки, розгляду заперечень на висновки акта перевірки та скарги позивача вищестоящим контролюючим органом.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №826/2499/17, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про скасування рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд ухвалив передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі статті 20, підпунктів 78.1.11, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 09.11.2016 №903, посадовою особою податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 23.22.2016 №308-26-54-13-06-17-3030717275 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:
підпунктів 164.2.8, 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, статті 176 та пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 3ʼ257ʼ448,00грн.;
пункту16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 244308,60грн.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2016:
№0005591306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування у розмірі 4701980,00грн., в тому числі за основним платежем - 3257448,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 814532,00грн.;
№0005601306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 305385,75грн., в тому числі за основним платежем - 244308,60грн. та штрафні (фінансові) санкції - 61077,15грн.
Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо отримання позивачем інвестиційного прибутку в розмірі 16ʼ287ʼ240,00грн. у 2015 році не відповідають дійсності. Крім того, позивач стверджував, що згідно норм Податкового кодексу України обов`язок щодо утримання та сплати податку з інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів покладається на податкового агента, яким є професійний торговець, в даному випадку - ТОВ "АРЧІ КАПІТАЛ", яким, як повідомляє позивач, утримано суму податку з виплаченого інвестиційного доходу позивача.
Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що ОСОБА_1 не подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік та не задекларував отриманий дохід за перевіряємий період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 16ʼ287ʼ240,00грн. за прості іменні акції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних таперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних таперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках. Суд вказав, що підтвердження понесених витрат до податкового органу Даценком М.М. не надано, що підтверджується матеріалами справи. Відхиляючи доводи позивача, суди посилалась на положення статті 44 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними. Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи та неналежного дослідження поданих сторонами доказів, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, зокрема, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Приписами підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України регламентовано, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
У відповідності до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитиву різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 ПК України (крім операцій з деривативами).
Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
З системного аналізу вищезазначених положень податкового законодавства вбачається, що у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів, отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включається до складу загального річного оподатковуваного доходу та підлягає самостійному декларуванню платником податків у податковій звітності за звітний (податковий) рік.
Судами попередніх інстанцій враховано, що як вбачається з Акту перевірки, відповідно до наявної податкової інформації платник податків-фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримав інвестиційний прибуток від операцій з цінними паперами, який згідно з Податковим кодексом України, підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.
ОСОБА_1 не подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік.
Податковий орган, з метою залучення до декларування доходів, отриманих громадянином ОСОБА_1 на виконання норм ПК України листами: №351 від 24.02.2016 та №633 від 06.04.2016 запрошено позивача для надання документального підтвердження понесених витрат на придбання інвестиційних активів.