ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/8493/18
адміністративне провадження № К/9901/28247/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 травня 2019 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року (колегія суддів у складі - головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №826/8493/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року №0006854203. На обґрунтування незаконності спірного рішення вказувала, що кошти, отримані нею від продажу товару за договором комісії, підлягали поверненню комітенту, а тому не включались до складу доходу позивача у період, що перевірявся.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що в період, який перевірявся, позивачка здійснювала діяльність у сфері роздрібної торгівлі без додаткового нарахування податку на додану вартість, внаслідок чого нею було занижено податкові зобов`язання із вказаного податку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані.
Окрім того, до суду касаційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення від позивача, в якій вона підтримує свої попередньо висловлені аргументи та наводить низку посилань на судову практику з питання, що є спірним в цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що у період з 24 червня 2016 року по 4 вересня 2017 року ОСОБА_1 перебувала у статусі фізичної особи-підприємця.
Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 24 червня 2016 року по 4 вересня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24 червня 2016 року по 4 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт від 22 грудня 2017 року.
У період, що перевірявся, позивачка не реєструвалась платником податку на додану вартість.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого не розраховано суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 517 708,00 грн, у періодах: вересень 2016 року - 91 472,00 грн, жовтень 2016 року - 149 787,00 грн, листопад 2016 року - 118 898,00 грн, грудень 2016 року - 157 551,00 грн.
25 січня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0006854203, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 647 135,00 грн (основний платіж - 517 708,00 грн та штрафна (фінансова) санкція - 129 427,00 грн).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважав, що до оподатковуваного доходу позивача за 2016 рік належать лише суми комісійної винагороди, отриманої від ТОВ "Київхліб", а грошові кошти, отримані позивачем як комісіонером від третіх осіб в якості оплати вартості товару та перераховані в подальшому на користь ТОВ "Київхліб" (комітенту) на виконання вимог договору комісії, є оподатковуваним доходом ТОВ "Київхліб", а не позивача.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку встановлені статтею 181 ПК України.
За приписами пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.