ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа №820/2105/16
адміністративне провадження №К/9901/25118/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Зінченко А.В. від 23 червня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бенедик А.П., суддів Калиновського В.А., Філатова Ю.М. від 01 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ХІМПОСТАЧАННЯ" до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області, головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області Павлова Є.М., головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області Соколовського С.В., головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області Міньова О.Ю. про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ХІМПОСТАЧАННЯ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (далі - Інспекція, контролюючий орган), головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області Павлова Є.М., головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області Соколовського С.В., головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області Міньова О.Ю., в якому просило: 1) визнати протиправними дії означених вище державних ревізорів-інспекторів при здійсненні наміру провести ревізійну позапланову документальну перевірку позивача на підставі наказу №257 від 14 квітня 2016 року; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції №257 від 14 квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало дії посадових осіб контролюючого органу, вчинені під час здійснення наміру на проведення позапланової виїзної документальної перевірки, є протиправними, а наказ Інспекції про призначення документальної позапланової виїзної перевірки прийнято за відсутності правових підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ винесений обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом, оскільки відповідачем виявлено факти, що свідчать про можливе порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а Товариство не надало документальних підтверджень на письмовий запит Інспекції про подання інформації щодо господарських операцій з контрагентом ТОВ "АМЕТРОН" за жовтень 2014 року. За наведеного та врахувавши, що перевірка розпочата не була та оскаржуваний наказ не реалізовано, суд визнав й безпідставними позовні вимоги щодо дій посадових осіб контролюючого органу, адже відсутнє право, яке підлягало б судовому захисту у межах даної ситуації.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу Інспекції й прийнято у цій частині нове рішення про задоволення цих вимог; скасовано наказ Інспекції №257 від 14 квітня 2016 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України у контролюючого органу не було, оскільки надісланий Інспекцією запит про подання інформації не містив посилання на визначені законом підстави, що зумовили його надіслання, тобто його складено з порушенням вимог, викладених у пункті 73.3 статті 73 ПК України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такий запит; до того ж відповідачем не доведено обставин виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В частині вирішення позовних вимог Товариства про визнання протиправними дій посадових осіб контролюючого органу щодо здійснення наміру провести ревізійну позапланову документальну перевірку, апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, контролюючий орган не погоджується із рішенням апеляційного суду лише в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу №257 від 14 квітня 2016 року.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до наведення обставин призначення оскаржуваним наказом документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та відповідності дій посадових осіб контролюючого органу щодо виходу на таку перевірку чинному законодавству, вчинення їх в межах наданих законом повноважень. Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішення суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, касаційна скарга не містить.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією направлено Товариству запит №4617/10/20-36-15-01-16 від 02 грудня 2015 року, в якому, посилаючись на підпункт 20.1.2 пункт 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та обставини отримання інформації, яка свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач просив надати протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту інформацію, письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо господарських операцій Товариства з постачальником ТОВ "АМЕТРОН" за жовтень 2014 року та покупцями з питань формування загального обсягу податкового кредиту (витрат) та податкових зобов`язань (доходів).
У відповідь на наданий запит позивачем надіслано лист (отриманий Інспекцією 28 грудня 2015 року), в якому повідомлено про тимчасову відсутність підстав для надання запитуваної інформації та документів, так як запит сформовано з порушенням вимог, установлених у пункті 73.3 статті 73 ПК України, адже у ньому не конкретизовано, яку інформацію про порушення та в який спосіб отримано податковим органом, про які можливі порушення податкового законодавства (з боку Товариства чи ТОВ "АМЕТРОН") може свідчити дана інформація. Водночас позивач повідомив про те, що підприємство не уникає від надання інформації та документів, а просить відповідача у запиті конкретизувати підстави для надання таких відповідно до вимог ПК України.
В подальшому, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, заступником начальника Інспекції прийнято наказ від 14 квітня 2016 року №257, в якому доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "АМЕТРОН" за період жовтня 2014 року; термін перевірки з 15 квітня 2016 року по 21 квітня 2016 року тривалістю 5 робочих днів.
Отже, як встановлено судами в ході розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу були положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
На підставі вказаного наказу та направлень на проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу 15 квітня 2016 року здійснено вихід за адресою Товариства для проведення позапланової виїзної перевірки.
Товариство відмовило у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що складено відповідний акт.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.