РІШЕННЯ
Іменем України
13 липня 2020 року
Київ
справа №9901/160/19
адміністративне провадження №П/9901/160/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Загороднього А.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/160/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 26 березня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС України, Комісія) в якому позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати рішення ВРП № 625/0/15-19 від 28 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
2. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним з огляду на таке.
2.1. 11 травня 2018 року на засіданні ВККС України без повідомлення та виклику позивача було прийнято Рішення про затвердження результатів іспиту, складеного суддями 27 березня 2018 року, зокрема, позивачем. Крім того, із суддями, які склали іспит у визначені дати, вирішено провести співбесіди за результатами дослідження суддівських досьє у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді. З графіком проведення співбесід було ознайомлено за посиланням на офіційному веб-сайті Комісії. Проте, список суддів, стосовно яких призначено проведення співбесід у межах процедури кваліфікаційного оцінювання не містив прізвища позивача та будь-яка інша інформація щодо позивача була відсутня.
Рішенням ВККС України від 20 липня 2018 року було вирішено: визначено, що суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18. Відмовлено судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів. Визнано суддю Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді. Рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 .
2.2. Позивач зазначає, що вступна та резолютивна частини вказаного рішення ВККС України були проголошені у присутності осіб, викликаних у засідання Комісії, але позивача па це засідання не викликали та про проведення самого засідання не повідомляли.
Не погодившись із вказаним рішенням ВККС України позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року було прийнято позов ОСОБА_1 до провадження, відкрито провадження у справі та призначено для розгляду (справа № 9901/735/18).
2.3. Позивач зазначає, що з мережі інтернет йому стало відомо, що 28.02.2019 ВРП було ухвалено рішення про звільнення його з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на підставі вказаного рішення ВККС України від 20.07.2018, хоча відповідачу було відомо про оскарження позивачем вказаного рішення ВККС України в судовому порядку.
Позивач, вважає оскаржуване рішення відповідача незаконним, необґрунтованим та таким порушує права позивача, оскільки вказане Рішення ВККС України від 20.07.2018, на підставі якого відповідач прийняв рішення про звільнення позивача з посади, було необґрунтованим, незаконним, таким що містило протиріччя в своїй мотивувальній та резолютивній частинах, що повинен був врахувати відповідач при вирішенні питання про звільнення позивача та відмовити в задоволенні відповідного клопотання ВККС України. Позивач зазначає, що рішення ВККС України від 20.07.2018 не містило жодних мотивувань в частині оцінки виконаного позивачем практичного завдання, а саме жодних мотивів та критеріїв визначення оцінки в 29 балів, не містило жодної інформації щодо загальних результатів іспиту проведеного щодо позивача. Крім того, зазначає що рішення ВККСУ від 20.07.2018 було прийнято всупереч вимог статті 126 Конституції України, протирічило вимогам п. 4 п. 16-1 Розділу XV Конституції України, не відповідало вимогам п. 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", оскільки позивач не підпадає під категорію осіб, яких можна звільнити внаслідок непроходження кваліфікаційного оцінювання, як особа, яка призначена на посаду судді після 30.09.2016.
2.4. Позивач зазначає, що ВРП прийняттям оскаржуваного рішення № 625/0/15-19 від 28 лютого 2019 року протиправно виконало функцію суду, а саме - Верховного Суду, оскільки відповідач прийняв рішення про звільнення позивача на підставі рішення ВККС України, яке не набрало чинності в силу його оскарження позивачем до Верховного Суду.
3. Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
3.1. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
3.2. Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
4. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.45 год. 22.04.2019.
4.1. Ухвалою від 22.04.2019 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи № 9901/735/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) від 20.07.2018 №1256/ко-18.
4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення.
4.3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №9901/160/19 залишено - без змін.
4.4. Ухвалами Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, 27 січня 2020 року задоволено клопотання позивача про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
4.5. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №9901/160/19.
4.6. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 9 липня 2020 року задоволено заяву Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь Вищої ради правосуддя у судовому засіданні у справі №9901/160/19 (адміністративне провадження №П/9901/160/19), призначеній на 13.07.2020 об 11 годині 30 хвилин, у режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Указом Президента України від 3 лютого 2010 року №99/2010 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська строком на п`ять років. Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №15-к від 17 лютого 2010 року позивача було прийнято на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
5.1. Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 позивача було призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №163-к від 3 листопада 2017 року було продовжено повноваження позивача на підставі вказаного Указу Президента.
6. 11 травня 2018 року на засіданні ВККС України без повідомлення та виклику позивача було прийнято Рішення про затвердження результатів іспиту, складеного суддями 27 березня 2018 року, зокрема, позивачем (Код тестування - 0020244, Бал тестування - 79,875, Код практика - 0054424, Бал практика - 29).
6.1. З суддями, які склали іспит у визначені дати, вирішено провести співбесіди за результатами дослідження суддівських досьє у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді. З графіком проведення співбесід було ознайомлено за посиланням на офіційному веб-сайті Комісії. Проте, список суддів, стосовно яких призначено проведення співбесід у межах процедури кваліфікаційного оцінювання не містив прізвища позивача та будь-яка інша інформація щодо позивача була відсутня.
6.2. Рішенням ВККС України від 20 липня 2018 року було вирішено: визначено, що суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18. Відмовлено судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів. Визнано суддю Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді. Рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 .
6.3. Не погодившись із вказаним рішенням ВККС України позивач звернувся до суду з відповідним позовом та ухвалою Верховного суду від 16 серпня 2018 року було прийнято позов ОСОБА_1 до провадження, відкрито провадження у справі та призначено для розгляду (справа № 9901/735/18).
6.4. Позивач зазначає, що з мережі інтернет йому стало відомо, що 28.02.2019 ВРП було ухвалено рішення про звільнення його з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на підставі вказаного рішення ВККС України від 20.07.2018, хоча відповідачу було відомо про оскарження позивачем вказаного рішення ВККС України в судовому порядку.
6.5. Позивач зазначає, що рішення ВККС України від 20.07.2018 не містило жодних мотивувань в частині оцінки виконаного позивачем практичного завдання, а саме жодних мотивів та критеріїв визначення оцінки в 29 балів, не містило жодної інформації щодо загальних результатів іспиту проведеного щодо позивача. Крім того, зазначає що рішення ВККС України від 20.07.2018 було прийнято всупереч вимог статті 126 Конституції України, протирічило вимогам п. 4 п. 16-1 Розділу XV Конституції України, не відповідало вимогам п. 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення "ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", оскільки позивач не підпадає під категорію осіб, яких можна звільнити внаслідок непроходження кваліфікаційного оцінювання, як особа, яка призначена на посаду судді після 30.09.2016.
6.6. ВРП 28 лютого 2019 року прийнято рішення № 625/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
6.7. Оскаржуване рішення ВРП від 28 лютого 2019 року № 625/0/15-19 обґрунтоване тим, що 2 березня 2018 року Комісія рішенням № ЗЗ/зп-18 призначила проведення під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за результатами складання анонімного письмового тестування отримав 79,875 бала, за виконання практичного завдання отримав 29 балів. Рішенням від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18 Комісія визначила, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди"; визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді.
6.7.1. Рішенням від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18 Комісія внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
6.7.2. Суддя ОСОБА_1 повідомлений про дату, час і місце розгляду питання про його звільнення з посади судді. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. У засідання Вищої ради правосуддя суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не прибув. Вища рада правосуддя 11 вересня 2018 року відкладала розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з його неявкою. Відповідно до статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" неявка судді в засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
6.7.3. Абзацом другим пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Комісії. Згідно з пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
6.7.4. Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131, підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, абзацом другим пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя", вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
6.8. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, зазначає, що ВРП протиправно виконало функцію суду, а саме - Верховного Суду, оскільки відповідач прийняло рішення про звільнення позивача на підставі рішення ВККС України, яке не набрало чинності в силу його оскарження позивачем до Верховного Суду, а також позбавила позивача його права оскаржувати вказані рішення у відповідності до положень чинного законодавства.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. В обґрунтування позовних вимог та протиправності рішення позивач наводить такі аргументи.
8. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач керувався наявністю рішення ВККС України від 20.07.2018 № 1256/ко-18, яким Комісія визначила, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту, відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді. Позивач зазначає, що вказане Рішення ВККС України від 20.07.2018, на підставі якого відповідач прийняв рішення про звільнення позивача з посади, було необґрунтованим, незаконним, таким що містило протиріччя в своїй мотивувальній та резолютивній частинах, що повинен був врахувати відповідач при вирішенні питання про звільнення позивача та відмовити в задоволенні відповідного клопотання ВККС України. Позивач зазначає, що рішення ВККС України від 20.07.2018 не містило жодних мотивувань в частині оцінки виконаного позивачем практичного завдання, а саме жодних мотивів та критеріїв визначення оцінки в 29 балів, не містило жодної інформації щодо загальних результатів іспиту проведеного щодо позивача. Крім того, зазначає що рішення ВККСУ від 20.07.2018 було прийнято всупереч вимог статті 126 Конституції України, протирічило вимогам п. 4 п. 16-1 Розділу XV Конституції України, не відповідало вимогам п. 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення "ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", оскільки позивач не підпадає під категорію осіб, яких можна звільнити внаслідок непроходження кваліфікаційного оцінювання, як особа, яка призначена на посаду судді після 30.09.2016. Позивач зазначає, що ВРП прийняттям оскаржуваного рішення № 625/0/15-19 від 28 лютого 2019 року протиправно виконало функцію суду, а саме - Верховного Суду, оскільки відповідач прийняв рішення про звільнення позивача на підставі рішення ВККС України, яке не набрало чинності в силу його оскарження позивачем до Верховного Суду.
8.1. Позивач зазначає, що ним 3.01.2019 було подано заяву до ВККС України про перегляд рішення, прийнятого палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Рішення ВККС України від 20.07.2018 ґрунтується виключно на результатах оцінки окремими членами Комісії виконаного позивачем практичного завдання, а тому для вирішення питання про обґрунтованість такого рішення Комісії важливими є наслідки розгляду ВККС України у повному складі вказаної заяви позивача, у зв`язку з чим ВРП не могла вирішувати питання про звільнення позивача. Крім того, зазначає, що позивача не було повідомлено належним чином про розгляд питання щодо його звільнення.
8.2. Позивач вказує, що не мав ефективних засобів юридичного захисту щодо можливості оскарження результатів оцінки ВККС України виконаного ним практичного завдання, як підстави звільнення позивача з посади, що є порушенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження". Позивач зазначає, що чинне законодавство України не передбачає окремого оскарження до суду результатів оцінки ВККС України виконаного позивачем в межах кваліфікаційного оцінювання практичного завдання, що і є по суті порушенням вимог статті 13 Конвенції. Єдиною можливістю оспорити оцінки визначені ВККС України було подання заяви до Комісії про перегляд рішення, прийнятого палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чим позивач скористався подавши таку заяву 03.01.2019. Однак, не дочекавшись відповідного рішення ВККС України, а також рішення Верховного Суду у справі № 9901/735/18 відповідач протиправно та всупереч вимог чинного законодавства прийняв оскаржуване рішення № 625/0/15-19 від 28 лютого 2019 року.
9. У відзиві на позов відповідач зазначає, що з доводами позовної заяви не погоджується, звертає увагу на те, що ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення № 625/0/15-19 від 28 лютого 2019 року керувалася та діяла виключно в межах повноважень визначених чинним законодавством. Відповідач зазначає, що положеннями Конституції України, а саме підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом. Відповідач зазначає, що абзацом другим пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Комісії. Згідно з пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
9.1. Відповідач вказує, що враховуючи зазначені положення чинного законодавства, а також рішення ВККС України від 20.07.2018 № 1256/ко-18, яким Комісія визначила, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту, відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнала суддю Трещова В.В . таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді, а також подання про звільнення позивача з посади судді, ВРП діяла у межах своїх повноважень визначених чинним законодавством.
9.2. Також відповідач зазначає, що рішенням від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18 Комісія внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Суддя ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час і місце розгляду питання про його звільнення з посади судді. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. У засідання Вищої ради правосуддя суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не прибув. Вища рада правосуддя 11 вересня 2018 року відкладала розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з його неявкою. Відповідно до статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" неявка судді в засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
9.3. Крім того, відповідач зазначає, що чинним законодавством чітко визначено підстави для оскарження та скасування рішення про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, такі підстави є вичерпними. Положеннями статті 30 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно. З витягу з протоколу засідання ВРП від 28 лютого 2019 року № 14 встановлено, що "за" звільнення позивача проголосували - 17, "проти" - 4, не брали участі у голосуванні - 0. Рішення було ухвалено повноважним складом ВРП.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
10. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
12. Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
13. Згідно положень статті 131 Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
15. Положеннями частини четвертої статті 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачено, що у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності. Дисциплінарна палата може визнати явку судді для участі у засіданні Дисциплінарної палати обов`язковою.
16. Частиною другою статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;