ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-1670/7003/12
адміністративне провадження № К/9901/34796/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Блажівської Н.Є.,
суддів: Олендера І.Я., Юрченко В. П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року (суддя Сич С.С.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (колегія суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Гуцал М.І.)
у справі №2а-1670/7003/12
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
за участю Прокуратури Полтавської області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі також- ГУ ДФС, податковий орган, Відповідач; правонаступник - Головне управління ДФС у Полтавській області), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0032661702/535, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності у розмірі 4908157,88 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15 вересня 2011 року Полтавський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 13 квітня 2011 року №0032661702/535.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2012 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування прийнятого рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано, що висновок судово-економічної експертизи від 18 серпня 2011 року №571 не в повній мірі включив дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності та дослідження документів про економічну діяльність підприємства, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
03 грудня 2012 року Полтавський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 13 квітня 2011 року №0032661702/535.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що судами при вирішенні спору не перевірено чи відбувався остаточний розрахунок між сторонами за договором від 20 березня 2008 року в установлений ним термін, не перевірено обставин щодо наявності в Позивача об`єктивної можливості отримати та ознайомитись у встановлений законом спосіб до початку здійснення контрольного заходу з наказом та відомостями про дату початку та місце його проведення, зокрема, шляхом направлення запиту на адресу підприємства поштового зв`язку.
31 травня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 13 квітня 2011 року №0032661702/535.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0032661702/535 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковим органом не було дотримано вимог Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) щодо повідомлення Позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, а відтак позбавлено платника податків права брати участь у проведенні такої перевірки. У зв`язку із наведеними обставинами, суди ухвалюючи рішення, зазначили, що оскільки перевірка є незаконною правові наслідки такої перевірки також відсутні. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та ПК України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач подав касаційну скаргу, де, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №2а-1670/7003/12, прийняти нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що в ході контрольного заходу встановлена несплата Позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 4908157,88 грн. внаслідок отримання від нерезидента ТОВ "ENDMELL S.A." в березні 2008 року доходу у вигляді майнових прав на будівельне та торгівельне обладнання на суму 21 721 052,55 грн. та грошових коштів в сумі 11 000 000,00 грн. від нерезидента, громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 у зв`язку з їх добровільним виходом зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Холдінг".
За позицією податкового органу Позивачем в порушення вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-ІV (надалі - Закон №889-ІV) не подано декларацію про доходи, отримані протягом 2008 року, із зазначенням одержаного доходу у вигляді додаткового блага в загальному розмірі 32721052,55 та не сплачено відповідний податок.
Відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки факту відсутності оплати Позивачем за договором купівлі-продажу (відступлення) частки від 20 березня 2008 року, за умовами якого нерезидент зобов`язався продати ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "Нова Холдинг" у розмірі 66,38%, що складає 21 721 052,55 грн. із строком оплати п`ять років з дати набуття чинності договору (20 березня 2008 року).
Податковий орган звертає увагу на те, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом не призводять до порушення прав Позивача та не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, не можуть спростовувати факту наявності порушення та нівелювати його наслідки, а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення податкового органу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що податковим органом 16 березня 2011 року виданий наказ №1118 про проведення з 17 березня 2011 року по 23 березня 2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ОСОБА_1 з питань декларування та сплати податку з доходів фізичних осіб громадянами за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Цього ж дня на адресу платника податків Відповідачем надіслано повідомлення від 16 березня 2011 року №2478/Б/17-024/1822615406 щодо проведення в приміщенні Кременчуцької ОДПІ у кабінеті №304 на підставі положень статті 79 ПК України з 17 по 23 березня 2011 року перевірки ОСОБА_1 з питань декларування та сплати податку з доходів фізичних осіб громадянами України.
Вказане повідомлення отримано Позивачем 24 березня 2011 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с.40).
За результатами проведеного з 17 по 23 березня 2011 року контрольного заходу Відповідачем складено акт перевірки від 28 березня 2011 року №1695/17-311/1822615406, згідно з висновками якого Позивачем порушено вимоги підпунктів 4.2.9, 4.2.3 пункту 4.2 статті 4, пункту 1.2 статті 1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року №0032661702/5635, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності у розмірі 4908157,88 грн.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин суди повинні з`ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів Позивача з боку Відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод Позивача.
Поряд із цим, при вирішенні справи Верховний Суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи даний спір, суди повинні оцінювати оскаржуване рішення на відповідність вимог статті 19 Конституції України, статті 2 КАС України, а також ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України ( тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.