1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



17 липня 2020 року

м. Київ

справа №808/2536/16

адміністративне провадження №К/9901/30876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,



розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № 808/2536/16,



У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" (далі - позивач, ПАТ "Запоріжтрансформатор") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату єдиного внеску № Ю-6 від 14.09.2016 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000141400 від 14.09.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій № 0000141400 від 14.09.2016 та вимогу про сплату єдиного внеску № Ю-6 від 14.09.2016 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки предметом договорів, укладених між ПАТ "Запоріжтрансформатор" та громадянами, що надавали послуги, є здійснення консультування з питань захисту прав та охороняємих законом інтересів позивача, а саме: організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, дотримання та попередження невиконання позивачем вимог законодавства; про організацію спільно з адміністрацією позивача використання праці глухих працівників, забезпечення спілкування керівників структурних підрозділів з глухими працівниками на території підприємства з усіх питань виробничої діяльності; на організацію прибирання службових приміщень позивача; про забезпечення контролю спостереження за збереженням товарно-матеріальних цінностей позивача; про керівництво роботою Ради ветеранів працівників позивача, вирішення організаційних питань роботи ветеранської організації позивача. Позивач зазначає, що вказані угоди за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами про надання послуг, тоді як контролюючим органом не наведено фактів та доказів на підтвердження того, що виконавці за вказаними договорами підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, були притягнуті до дисциплінарної відповідальності в період надання послуг за вказаними договорами та при цьому самостійно не визначали час початку та закінчення щоденної роботи, розподіляли тривалість і час надання послуг на свій розсуд. Також позивач зазначає, що за цивільно-правовими угодами, укладеними ПАТ "Запоріжтрансформатор", оплаті підлягає не процес роботи, а її результат, який визначається після надання послуг та оформлюється актами здачі-приймання наданих послуг, на підставі яких здійснюється їх оплата.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що трудові угоди, укладені між ПАТ "Запоріжтрансформатор" та відповідними особами, являються фактично трудовими договорами, внаслідок чого відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору, єдиний внесок встановлюється у розмірі 3,6% визначеної бази нарахування єдиного внеску.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Запоріжтрансформатор" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Запоріжтрансформатор" у повному обсязі.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор" задоволено повністю. Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "Запоріжтрансформатор" у повному обсязі. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що угоди, укладені між ПАТ "Запоріжтрансформатор" та відповідними особами, містять умови, притаманні саме цивільно-правовим угодам щодо надання послуг, у вказаних договорах чітко передбачено обсяг послуг, що має надаватися та у який строк мають бути надані послуги, визначено розмір винагороди за надання послуг, зазначено обов`язковою умовою особисте надання послуг виконавцем. Вказані договори не місять обов`язкових умов щодо дотримання виконавцем правил внутрішнього трудового розпорядку, крім того, зарахування вказаних осіб до штату працівників ПАТ "Запоріжтрансформатор" не доведено відповідачем жодними доказами, а також в матеріалах справи відсутні накази та розпорядження щодо їх зарахування на роботу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, СДПІ ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 808/2536/16.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 22.02.2016 по 15.06.2016 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Запоріжтрансформатор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт перевірки № 49/28-04-14-00/00213428 від 23.06.2016. Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Запоріжтрансформатор" п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок в сумі 27 730,52 грн, що відбулося у зв`язку з включенням заробітної плати по угодам цивільно-правового характеру замість заробітної плати за трудовими договорами.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4 від 23 червня 2016 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 27 730,52 грн. Також відповідачем 23 червня 2016 року винесено рішення № 0000141400 про застосування до ПАТ "Запоріжтрансформатор" штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13 865,26 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішення та вимоги, ДФС України рішенням № 19487/6/99-99-11-02-02-25 від 09.09.2016 скасувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4 від 23 червня 2016 року та рішення № 0000141400 від 23 червня 2016 року, одночасно зобов`язало СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС винести та направити нові. Відповідачем на підставі вказаного рішення 14 вересня 2016 року було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6 про сплату ПАТ "Запоріжтрансформатор" заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 27 730,52 грн та рішення № 0000441400 про застосування до ПАТ "Запоріжтрансформатор" штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13 865,26 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 2013 по 2014 роки ПАТ "Запоріжтрансформатор" з фізичними особами було укладено договори щодо надання послуг, а саме: консультацій і рекомендацій з питань захисту прав та охоронюваних законом інтересів замовника, організації правової роботи, корпоративних відносин, забезпечення правовими засобами збереження власності, організації використання праці глухих робочих, прибирання службових приміщень в будівлі заводоуправління, контролю і спостереженню за збереженням ТМЦ, вирішення організаційних питань ветеранської організації замовника та керівництво в роботі Ради ветеранів працівників, здійснення охорони об`єкту ПАТ "ЗТР", підтримка чистоти і порядку в будиночках на території санаторію тощо. На виконання вказаних договорів були виписані акти прийому-передачі наданих послуг за такою трудовою угодою. Однак, контролюючий орган вважає, що вказані угоди за своєю правовою природою є трудовими договорами, а не цивільно-правовими угодами з надання послуг, від чого відповідно залежить й ставка єдиного внеску.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції окремих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також того, що трудові угоди, укладені між ПАТ "Запоріжтрансформатор" та відповідними особами, є фактично трудовими договорами, а не договорами щодо надання послуг, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 901.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

11.2. Стаття 902.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

11.3. Стаття 903.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

12. Кодекс законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 21.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

12.2. Стаття 24.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.


................
Перейти до повного тексту