ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 813/6240/15
адміністративне провадження № К/9901/25159/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап УА" до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (судді: Гулид Р.М. (головуючий), Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі № 813/6240/15,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокап УА" (далі - позивач, ТОВ "Технокап УА") звернулось до суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як господарські відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ПП ВКФ "Політерм" носили реальний характер.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1895350,50 грн, у тому числі за основним платежем 1263567,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 631783,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000642210 від 19.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000652210 від 19.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9431,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4715,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення: № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1895350,50 грн, у тому числі за основним платежем 1263567,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 631783,50 грн, № 0000642210 від 19.06.2015, № 0000652210 від 19.06.2015, № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9431,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4715,50 грн, прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно, тоді як позивачем доведено обґрунтованість своїх вимог належними та допустимими доказами.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Технокап УА" у повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Технокап УА" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та визнати протиправним і скасувати: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 120 586,50 грн, в т.ч. за основним платежем 80 391,0 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 40 195,5 грн, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 84 622,0 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 42 311,0 грн.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Технокап УА" задоволено, а апеляційну скаргу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Технокап УА". Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Технокап УА" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.12.2014 змінено найменування позивача з ТОВ з іноземними інвестиціями "Агрокап" на ТОВ "Технокап УА".
Контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Технокап УА" (код ЄДРПОУ 33775568) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014. 30.04.2015 контролюючим органом за результатами перевірки складено акт № 181/13-23-2201/33775568, яким встановлено порушення ТОВ "Технокап УА" п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 134.1. ст. 134, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4. ст. 135, ст. 137, п. п. 138.1.1. п.138.1., п. 138.2., п. 138.8., п. 138.10. ст. 138, ст. 139, ст. 141, ст. 153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1347293,00 грн та до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 797978,00 грн, а також ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. п. 188.1. ст. 188, п.п.192.1.1. п. 192.1., п.192.3. ст. 192, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 197359,00 грн та до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 94053,00 грн. Не погоджуючись з зазначеним актом перевірки позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак скарги позивача було залишено без задоволення, а на підставі висновків акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015. Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 28.05.2012 було укладено договір поставки № 28/05/12 про постачання товару відповідно до умов цього договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товарів за договором № 28/05/12 від 28.05.2012, позивачем надано копії: податкової накладної № 15 від 07.08.2013, податкової накладної № 84 від 22.08.2013, видаткової накладної № 460 від 07.08.2013, видаткової накладної № 517 від 22.08.2013, товарно-транспортної накладної № Р460 від 07.08.2013, товарно-транспортної накладної № Р517 від 22.08.2013. Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 20.08.2013 було укладено договір № 25 на відповідальне зберігання - кришки металевої. Відповідно до Акту № 1 від 31.08.2013 про прийняття - передачу на відповідальне зберігання, позивач передав на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_1 : кришку металеву ТО 66 - 20400 шт., кришку ТО 82 - 389200 шт., кришку ТО 82 - 594373 шт.
Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 повернув поставлений на умовах договору № 28/05/12 від 28.05.2012 товар, у зв`язку з неналежною якістю поставленого товару. На підтвердження факту повернення вказаного товару позивачем надано копії: Акта № 1 від 31.05.2014 приймання-передачі з відповідального зберігання до договору № 25 від 20.08.2013, відповідно до якого позивач зняв з відповідального зберігання ФОП ОСОБА_1 кришку ТО 66 - 20400 шт., кришку ТО 82 - 389200 шт., кришку ТО 82 - 594373 шт., товарно-транспортної накладної № 11 від 31.05.2014, накладної на повернення № 1 від 31.08.2013, накладної на повернення № 2 від 31.08.2013, розрахунку № 3 від 31.08.2013, розрахунку № 4 від 31.08.2013. Згідно розділу 3 договору поставки № 28/05/12 від 28.05.2012, на підставі замовлення покупця, постачальник оформляє специфікацію у двох примірниках на кожну партію товару. Примірник специфікації, скріплений печаткою та підписом покупця, є підставою для відвантаження товару.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на те, що ТОВ "Технокап УА" не відобразило у складі доходів за 2013 рік, дохід від реалізації ФОП ОСОБА_1 металевої кришки в сумі 423 109,00 грн спростовується наступними доказами, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: податковою декларацією з податку на прибуток підприємства ТОВ з ІІ "Агрокап" за 2013 рік з додатками 1Д та 1В; даними бухгалтерського обліку: картками рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції" за 07 та 22 серпня 2013 року, в яких відображено дохід операційної діяльності по реалізації кришки ФОП ОСОБА_1 ; картками рахунку 6432 "Податкові зобов`язання з ПДВ" за 07 та 22 серпня 2013 року, в яких відображено податкові зобов`язання з ПДВ по реалізації кришки ФОП ОСОБА_1 ; картками рахунку 2 6 "Готова продукція" за 07 та 22 серпня 2013 рік, в яких відображена собівартість реалізованої кришки для ФОП ОСОБА_1 . В бухгалтерських документах відображено нарахування доходу та податкових зобов`язань з ПДВ, а також списання собівартості реалізованої продукції з обліку ТОВ "Технокап УА". Основним видом діяльності ТОВ "Технокап УА" є виготовлення та торгівля металевою кришкою для консервування, зокрема кришкою Twist-Off (ТО 66, ТО 82). В матеріалах справи наявні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), згідно яких загальна вартість реалізованої для ФОП ОСОБА_1 кришки ТО-66 та ТО-82 склала 423 108,76 грн. А тому, до податкового зобов`язання по ПДВ в серпні 2013 року було включено 84 621,75 грн, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки. Економічна вигода даної господарської операції мала проявитися у вигляді отримання прибутку, так як ціна продажу кришки була вищою за її собівартість. Рентабельність виготовлення та продажу кришки склала 20-31 %, що підтверджується доданим розрахунком. У вказаному акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової інформації, яка наявна в АРМ "Податковий блок", за адресою м. Коломия, вул. Січинського, 53 знаходиться ТОВ Консервний завод "Консерваторія", який є серед контрагентів ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, відправка металевої кришки на адресу консервного заводу є цілком реальною та раціональною господарською операцією з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 мав на меті продати кришку консервному заводу і придбати у нього продукцію або обміняти кришку на продукцію консервного заводу. Тобто, продаж ТзОВ "Технокап УА" кришки ФОП ОСОБА_1 мав на меті отримання доходу від реалізації продукції власного виробництва, а тому ТзОВ "Технокап УА" укладаючи угоду з ФОП ОСОБА_1 та реалізуючи її здійснювало звичайну господарську діяльність.
31.08.2013 сторони підписали Акт № 1 приймання-передачі кришки на відповідальне зберігання. В подальшому, 31.05.2014 було повернуто кришку з ТОВ Консервного заводу "Консерваторія" в м. Коломия на склад ТОВ "Технокап УА", що підтверджується товарно-транспортною накладною № 11 від 31.05.2014, тобто з цієї дати позивач повернув собі право власності на цю кришку.
Копії розрахунків № 3 та № 4 від 31.08.2013 додано до матеріалів справи. Додатково позивачем було надано картку рахунку 6432 "Податкові зобов`язання з ПДВ" за 31 серпня 2013, з якої видно, що в кореспонденції з дебетом рах. 704 методом сторно зменшено податкове зобов`язання ПДВ на 32 705,83 грн, 31 789, 34 грн, 16 825,25 грн, 1 941,33 грн, 1360,00 грн, разом на 84 621,75 грн. В кореспонденції з кредитом рахунку 6412 "Розрахунки з бюджетом" методом сторно було зменшено зобов`язання по ПДВ перед бюджетом на 64495,17+20126,58 = 84621,75 грн. Таким чином, ТОВ "Технокап УА" правомірно відкоригував своє податкове зобов`язання на суму 84 622,00 грн. Повернення кришки в бухобліку відображено також на рахунку 704 "Вирахування з доходу". Картка рахунку 704 за 31 серпня 2013 року додана до матеріалів справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 26.08.2014 було укладено договір поставки № 26082014 на постачання продовольчих товарів відповідно до специфікацій та умов цього договору. На підтвердження господарських операцій з постачання товарів (горошку зеленого консервованого) за договором № 26082014 від 26.08.2014, позивачем надано копії специфікацій, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату товару, платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, витягів з наказів по особовому складу.
Суми ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 відображено в податковій звітності ТОВ "Технокап УА", про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період. Реальність господарських операцій ТОВ "Технокап УА" з придбання товарів (горошку зеленого консервованого) у контрагента ФОП ОСОБА_1 підтверджується долученими до справи належними документальними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у цій частині, а викладені в акті перевірки від 30.04.2015 висновки не ґрунтуються на належному дослідженні наданих до перевірки первинних документах, а тому на думку колегії суддів, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій базуються виключно на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами. Судом також не приймається до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача документів про транспортування товарів придбаних у ФОП ОСОБА_1, оскільки відповідно до умов договору № 26082014 від 26.08.2014, поставка товару здійснювалась самим постачальником на склад позивача. На підтвердження реалізації придбаного у ФОП ОСОБА_1 товару позивачем додано до матеріалів справи копії відповідних первинних документів. Твердження контролюючого органу про відсутність у позивача сертифікатів якості та походження товару є безпідставним, оскільки відсутність сертифікатів походження товару унеможливила б реалізацію товару контрагентам нерезидентам за межі України. Таким чином, господарські операції з поставки ФОП ОСОБА_1 товарів позивачу мали реальний характер, факти поставки позивачу товарів були оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені укладеними договорами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП ВКФ "Політерм" укладено договори на виконання робіт за № 15, № 16 від 03.06.2013, № 17 від 26.06.2013 та № 18 від 08.07.2013. На підтвердження господарських операцій з виконання робіт за договорами № 15, № 16 від 03.06.2013, № 17 від 26.06.2013 та № 18 від 08.07.2013 позивачем надано копії податкових накладних, договірних цін, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт, а також виписок з банківського рахунка про оплату робіт, виконаних ПП ВКФ "Політерм".
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП ВКФ "Політерм" відображено в податковій звітності ТОВ "Технокап УА", про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період. Факт реального виконання робіт відповідно до договорів на виконання робіт № 15, № 16 від 03.06.2013, № 17 від 26.06.2013 та № 18 від 08.07.2013 із контрагентом позивача ПП ВКФ "Політерм" підтверджується первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Отже, реальність господарських операцій ТОВ "Технокап УА" з придбання товарів у контрагента ПП ВКФ "Політерм" підтверджується долученими до справи належними документальними доказами, які не викликають сумнівів. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що
необґрунтованим є посилання контролюючого органу на акт податкової перевірки ПП ВКФ "Політерм" за № 267/198/13-07-22-01-10/3183729 від 17.06.2014 стосовно твердження про здійснення операцій, спрямованих на отримання протиправної податкової вигоди, відсутності технічних можливостей для здійснення задекларованих операцій, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 813/6409/14, яку залишено без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015, визнано протиправним наказ контролюючого органу на проведення податкової перевірки ПП ВКФ "Політерм", за результатами якої складено акт № 267/198/13-07-22-01-10/3183729 від 17.06.2014.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A укладено договір про надання послуг № 19-12-11 від 19.12.2011 та додаткові угоди до нього, відповідно до якого Tecnocap S.p.A погоджується надавати позивачу послуги з менеджменту, спеціалізовані послуги Головного офісу, послуги міжнародної мережі Групи, послуги у сфері інформаційних технологій. Послуги, зазначені в договорі № 19-12-11 від 19.12.2011 відносяться до консалтингових послуг, за фактом надання послуг складено акти приймання наданих. У 2013 році позивачем було сплачено податок на додану вартість з наданих послуг, що підтверджується податковими накладними. В бухгалтерському обліку операції з нерезидентом були відображені проводками Дб 84-Кр 632. Вартість послуг наданих позивачу нерезидентом Tecnocap S.p.A. в 2013 році склала 83270,00 євро, що по курсу НБУ склало 910857,05 грн.
Позивачем не було включено до складу валових витрат у 2013 році вартість послуг в сумі 910857,05 грн, які були нараховані по операціях з Tecnocap S.p.A. Вказане підтверджено звітами по проводках за листопад та грудень 2013 року, а також аналізом рахунка 92 за листопад та грудень 2013 року. В зазначених звітах вартість послуг нерезидента відображена проводками Дб 92 - Кр 84. При цьому, вартість послуг в податковому обліку на витрати не відносилась, а відносилась лише в бухгалтерському обліку. Вказані документи відповідачем під час перевірки не досліджувались, їх показники не аналізувались та в акті податкової перевірки не описані.
Посилання контролюючого органу на пов`язаність юридичних осіб позивача та контрагента нерезидента Tecnocap S.p.A. є необґрунтованими, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено копії витягу зі статуту ТОВ "Технокап УА", схематичного зображення структури власності ТОВ "Технокап УА", витягів з торговельного реєстру стосовно Tecnocap s.r.o., із яких вбачається, що юридична особа Tecnocap S.p.A. не є засновником чи учасником ТОВ "Технокап УА".
Судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що нарахування від`ємних курсових різниць на заборгованість позивача перед контрагентом Tecnocap S.p.A. відображено в бухгалтерському обліку проводками Дб 84 - Кр 632. За 2014 рік було нараховано 1525537,82 грн від`ємних курсових різниць на заборгованість перед нерезидентом в сумі 158201,20 євро. Вказане підтверджено карткою рахунку 632 за 2014 рік та аналізом рахунку 632 за 2014 рік. Жодного доказу протиправності віднесення до складу валових витрат позивача втрат від курсової різниці контролюючим органом не надано і правомірності такого висновку відповідачем не доведено. Тобто, позивачем було дотримано вимог п. п. 138.10.4. п.138.10. ст. 138, п. п. 153.1.3. п. 153.1. ст. 153 ПК України та правомірно віднесено до складу валових витрат суму втрат від курсової різниці по господарських операціях з контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A. на загальну суму 1525538,00 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в 2013-2014 роках позивачем виконувались кредитні договори, зокрема кредитний договір № 88-СВ від 10.02.2011, укладений з УніКредитБанком (правонаступник з грудня 2013 року - Укрсоцбанк), валюта кредиту - долар США., а також кредитний договір № КU019023 від 27.12.2012, укладений з ПАТ ВіЕсБанк, валюта кредиту - долар США. Відсотки які нараховувались банками по кредитах у 2014 році обліковувались на рахунку 6842 "Розрахунки за нарахованими відсотками". Судами з аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 312 за 2013 рік встановлено, що в 2013 році ТОВ "Технокап УА" отримало 2400265 доларів США кредитних коштів, було погашено кредитів на суму 1595227,20 дол. США, сплачено 212313,82 долари США відсотків по кредитах, залишок доларів США станом на 01.01.2014 - 0,00. Згідно з аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 312 за 2014 рік, в 2014 році ТОВ "Технокап УА" отримало 1535000,00 доларів США кредитних коштів, було погашено кредитів на суму 1775000,00 доларів США, сплачено 220377,39 доларів США відсотків по кредитах, залишок доларів США станом на 01.01.2014 - 0,00, залишок доларів США станом на 01.01.2015 - 30208,00. Відповідно до балансу та звіту про фінансові результати ТОВ з II "Агрокап" за 2012, 2013 роки та ТОВ "Технокап УА" за 2014 рік, - товариство було збитковим. Відповідно до листа ПАТ "Укрсоцбанку" від 25.01.2016 № 06.201/18 6/27 всі транші кредиту, отримані ТОВ "Технокап УА" в 2013-2014 році відповідно до кредитного договору № 88-СВ від 10.02.2011 були використані відповідно до цільового призначення, визначеного у кредитному договорі. Не можуть братись до уваги твердження відповідача про те, що позивачем відображались кошти, сплачені за користування банківськими коштами за кредитним договором № 2471-001/10 від 19.02.2010 та кредитним договором № 2475-001/10 від 19.02.2010, у складі валових витрат протягом 2010-2012 років, оскільки жодного доказу на підтвердження згаданих обставин в акті податкової перевірки відповідачем не вказано, не надано таких доказів і під час розгляду справи.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем при здійсненні господарської діяльності та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо оформлення відповідних первинних документів, зазначає щодо ненадання позивачем до перевірки окремих первинних документів, а також невідповідності даних у тих, які було надано, зазначає щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами та про відсутність економічної доцільності та обґрунтування окремих операцій і відповідних ресурсів, транспортних засобів та трудових ресурсів для виконання таких договорів, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
11.2. Пункти 44.1, 44.6 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.