РІШЕННЯ
Іменем України
15 липня 2020 року
Київ
справа №9901/929/18
адміністративне провадження №П/9901/929/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
Суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
При секретарі судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
представника позивача - Колошина О.В.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції за допомогою програми "EasyCon" позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2018 року № 3306/0/15-18, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, Вища рада правосуддя) про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2018 року № 3306/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська" на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України.
Підставами позову зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості та пропорційності; прийнято без її участі з порушенням права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції) у зв`язку з недотриманням встановленої Законом України "Про Вищу раду правосуддя" процедури повідомлення про засідання; прийнято неповноважним складом ВРП (в порушення ч. 8 ст. 51 ЗУ "Про Вищу раду правосуддя"), а також на підставі листа ВРП від 18.10.2018 року № 38526/0/9-18, який не є поданням, на підставі якого розглядається питання про звільнення, без встановлення ВРП або її дисциплінарною палатою факту вчинення ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, грубого, чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило її невідповідність займаній посаді; в порушення статей 40 та 184 КЗпПУ у відношенні жінки, яка має дитину віком до трьох років та під час її перебування у щорічній відпустці. При розгляді справи просила врахувати її позитивну характеристику, показники роботи та відсутність дисциплінарних стягнень за увесь час роботи суддею. З врахуванням викладеного просила суд задовольнити позов (том 1 арк. справи 1-23, 254-256).
В надісланому на адресу суду 26 вересня 2019 року відзиві на позовну заяву, відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що статтею 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлені виключні підстави для оскарження та скасування рішення ВРП. Проте такі підстави для скасування рішення відсутні, оскільки на засіданні Вищої ради правосуддя 30 жовтня 2018 року були присутні 16 членів Вищої ради правосуддя, які одноголосно проголосували за прийняття рішення та підписали його всім складом. Оцінка мотивам та обґрунтованості застосованого виду дисциплінарного стягнення була надана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2019 року № 11-1341сап18, яка набрала законної сили. На виконання вимог статті 30 ЗУ "Про Вищу раду правосуддя" позивач була належним чином повідомлена про дату засідання, шляхом надіслання 19 жовтня 2018 року на адресу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська листом керівника секретаріату ВРП (вх № 38821/0/9-18) запрошення на засідання щодо розгляду питання про звільнення з посади судді та оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя 19 жовтня 2018 року порядку денного з розгляду вказаного питання призначеного на 30 жовтня 2018 року. Крім цього, надіслане 29 жовтня 2018 року на адресу ВРП клопотання представника судді ОСОБА_1 про відкладення засідання було досліджено членами ВРП та відхилено, оскільки на засіданні Вищою радою правосуддя розглядалось питання про звільнення, а не скарга судді в межах іншого дисциплінарного провадження. Враховуючи викладене просив відмовити в задоволенні позову (том 1 арк. справи 144).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов. Відповідач проти позову заперечував з підстав, що викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI її обрано суддею цього ж суду безстроково.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 6 червня 2018 року № 1743/3дп/15-18 суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України у зв`язку із допущенням нею під час розгляду справи № 200/5931/17 низки істотних порушень норм процесуального права (том 1 арк. справи 37-43).
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 рішення Третьої ДП ВРП від 6 червня 2018 року № 1743/3дп/15-18 рішенням Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року № 3156/0/15-18 залишено без змін (том 1 арк. справи 44-54, 160-166, 171-184).
18 жовтня 2018 року за вх № 8817/0/8-18 до Вищої ради правосуддя надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська" на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України (том 1 арк. справи 56, 152-157, 170).
За результатами розгляду подання, Вищою радою правосуддя 30 жовтня 2018 року прийнято рішення № 3306/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська" на підставі п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України (том 1 арк. справи 65-66, 149, 197-198).
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року (провадження № 11-1341сап18) скаргу ОСОБА_1 на Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року № 3156/0/15-18 залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року № 3156/0/15-18 залишено без змін.
Отже оцінка мотивів та обґрунтованості застосованого виду дисциплінарного стягнення була надана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2019 року № 11-1341сап18 при розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року № 3156/0/15-18. Вказана постанова набрала законної сили з дати її прийняття.
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет наявності підстав для скасування, передбачених ч. 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII встановлено, що Вища рада правосуддя є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи судді у відставці), та складання ними присяги. Так, в підтвердження повноважності складу Вищої ради правосуддя відповідач надав суду витяг з протоколу засідання від 30 жовтня 2018 року № 79 та належним чином завірену копію рішення, з яких вбачається, що на засіданні Вищої ради правосуддя 30 жовтня 2018 року були присутні 16 членів Вищої ради правосуддя, які одноголосно проголосували за прийняття рішення про звільнення та його підписали всім складом. Таким чином, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені.
Колегія суддів не приймає доводи представника позивача про неповноважність складу з врахуванням вимог ч. 8 ст. 51 ЗУ "Про Вищу раду правосуддя", оскільки вказані вимоги розповсюджуються на членів Вищої ради правосуддя, які розглядають скаргу на рішення Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Проте рішення за результатами розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати не є предметом розгляду даної справи.
З огляду на викладене відсутні підстави визначені в п. 1, 2, 3 ч. 2 статті 57 ЗУ "Про Вищу раду правосуддя" для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 30 жовтня 2018 року.