ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2020 року
м. Київ
справа №440/937/19
адміністративне провадження №К/9901/29991/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Антарекс" до Головного управління ДФС у Полтавській області, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 (суддя - Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 (головуючий суддя - Гуцал М.І., судді - Бенедик А.П., Донець Л.О.),
У С Т А Н О В И В :
У березні 2019 року Приватне підприємство "Антарекс" (далі - ПП "Антарекс", Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2019 №0000401401 та №0000421401, згідно з якими Підприємству збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток на 218ʼ 081,25 грн (в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 43ʼ 616,25 грн) та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на 142ʼ 053,50 грн (в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 28ʼ 410,70 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків контролюючого органу щодо встановлених за результатами перевірки порушень Підприємством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1 та 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України. Позивач зазначив, що реальність операцій Підприємства з придбання послуг у фізичних осіб-підприємців (далі - ФОП) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджена належними первинними документами (актами виконаних робіт (наданих послуг), рахунками на оплату послуг, платіжними документами), іншими документами бухгалтерського обліку. Стосовно донарахування Підприємству суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, вказує, що норми статті 266 Податкового кодексу України не містять окремих правил оподаткування об`єктів нерухомості в залежності від їх використання. Наголошує, що для застосування преференцій, встановлених підпунктом ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України щодо виключення з об`єктів оподаткування будівель промисловості промислових підприємств, обов`язковим є дотримання двох умов: наявність у будівель статусу промислових підприємств та їх перебування у власності промислових підприємств. Позивач є промисловим підприємством, а належні йому приміщення у складі будівель, що мають статус ʼʼБудівлі промисловіʼʼ, частина з яких Підприємством була передана іншим особам у платне користування (оренду), не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 16.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, адміністративний позов ПП "Антарекс" задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 09.01.2019 №0000401401, №0000421401.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за наслідками яких Підприємство у звітах про фінансовий результат за І квартал 2018 року, півріччя 2018 року збільшило суми витрат та зменшило суми оподатковуваного доходу, відбулися. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суд визнав їх доказами, які підтверджують як ці операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку (в частині витрат). Суд також погодився з доводами позивача, що підпункт ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачає виключення з кола об`єктів оподаткування податком на нерухома майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктів нерухомості, які належать промисловим підприємствам та використовуються ними у господарській діяльності. Тому, оскільки ПП "Антарекс є промисловим підприємством, належні йому нежитлові приміщення підпадають під визначення ʼʼБудівлі промисловіʼʼ, а передача в оренду майна - один з видів його господарської діяльності, на Підприємство поширюється податкова пільга, передбачена підпунктом ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 Податкового кодексу України.
У касаційній скарзі ГУ ДФС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема норм статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на неправильну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі, зокрема актів виконаних робіт (наданих послуг), які, як стверджує відповідач, не підтверджують факт господарських операцій Підприємства з ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також відповідач наполягає, що передача позивачем в оренду будівель промисловості не рівнозначне використанню позивачем, основним видом діяльності якого є виробництво електричного устаткування, зазначеної будівлі як виробничої одиниці у господарській діяльності, відтак передбачена підпунктом ʼʼєʼʼ підпункту 266.2.2 Податкового кодексу України преференція на такі будівлі не поширюється.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ПП "Антарекс" просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Антарекс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 21.12.2018 №1709/16-31-14-01-10/30063426.
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Підприємство порушило норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК), пунктів 4, 6, 9 П(С)БО 16, статей 2, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занизило суму податку на прибуток за 2018 рік на 174ʼ 465,00 грн; норми підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.3.1, підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК, внаслідок чого не сплатило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 113ʼ 642,81 грн, в тому числі за 2016 рік - 20ʼ 250,66 грн, за 2017 рік - 43ʼ 263,69 грн, за 2018 рік - 50ʼ 128,45 грн.
Порушення норм податкового законодавства полягали у заниженні Підприємством значення рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" декларацій за І квартал, півріччя 2018 року на 969ʼ 250,00 грн за рахунок включення до складу інших операційних витрат вартості послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Контролюючий орган дійшов висновку, що акти виконаних робіт (наданих послуг), складені між позивачем та вказаними контрагентами, не підтверджують факт надання послуг.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в акті перевірки зроблено висновок, що передані ПП ʼʼАнтаресʼʼ в оренду іншим підприємствам виробничі будівлі, розташовані на вулиці Визволення, 21 в м. Полтаві, не використовуються ним за їх призначенням, тому на ці об`єкти нерухомого майна не поширюється норма підпункту ʼʼєʼʼ 266.2.2 пункту 266 статті 266 ПК, а Підприємство є платником податку на нерухомість за ці будівлі на загальних підставах.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Цим приписам судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають лише частково.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніʼʼ (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV (у редакції, чинній станом на 2018 рік) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За змістом пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.