ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001662
адміністративне провадження № К/9901/28934/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (суддя Хома О.П.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (головуючий суддя Обрізко І.М., судді: Качмар В.Я., Хобор Р.Б.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС
про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі також - відповідач, Митниця), в якому просила зобов`язати відповідача продовжити на 30 календарних днів термін заміни митного режиму тимчасово ввезеного автомобіля Audi, марки А6, номер кузова НОМЕР_1, для його розмитнення в пільговому режимі відповідно до підпункту "б" пункту 10 статті 373 Митного кодексу України у зв`язку з пропуском строку з причин, які є поважними.
Вважаючи рішення відповідача, оформлене листом від 14 березня 2019 року №831/ДЗН/13-70-18/46 таким, що ухвалене без дотримання положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), у позовній заяві послалась на те, що відповідачем при його прийняті не враховано, що пропуск шестимісячного строку для розмитнення автотранспортного засобу у пільговому режимі відбувся за поважних причин. А саме, весь пільговий період з 25 вересня 2017 року по 25 березня 2018 року, який надано для розмитнення автомобіля за нульовою ставкою, вона здійснювала догляд за бабусею, яка проживала на території Литовської Республіки. Окрім того, автомобіль Audi, марки А6, номер кузова НОМЕР_1 в межах пільгового періоду перебував у ремонті з 19 лютого 2018 року по 27 березня 2018 року, що підтверджується довідкою з автосалону.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказані позивачем причини пропуску строку для розмитнення авто в пільговому режимі відповідно до підпункту "б" пункту 10 статті 373 Митного кодексу України, а саме догляд за хворою родичкою та ремонт транспортного засобу, не можуть бути визнані як поважні. Такі висновки судів ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів щодо необхідності догляду на території Латвійської Республіки за бабою ? ОСОБА_4 . Також суди критично оцінили надані позивачем документи щодо ремонту автотранспортного засобу та вказали, що зазначені у них види робіт не вказують на потрапляння належного позивачу автомобіля в аварію, не відносяться до трудомістких і не потребують місячного перебування автомобіля на СТО.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримано посвідку на постійне місце проживання в Україні від 25 вересня 2017 року № НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації, наявної у базах даних Львівської митниці ДФС, а саме за даними диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску, транспортний засіб марки Audi А6, номер кузова НОМЕР_1, 23 вересня 2017 року виїхав за межі митної території України під керуванням ОСОБА_1 .
1 жовтня 2017 року даний транспортний засіб ОСОБА_1, як громадянкою-нерезидентом, ввезено на митну територію України в режимі тимчасового ввезення строком до 1 року.
22 вересня 2018 року транспортний засіб марки Audi А6, номер кузова НОМЕР_1 виїхав за межі митної території України під керуванням ОСОБА_1
23 вересня 2018 року вказаний транспортний засіб повторно ввезено на територію України в режимі тимчасового ввезення строком до 1 року.
27 лютого 2019 року позивач подала до Львівської митниці ДФС заяву про заміну митного режиму тимчасово ввезеного автомобіля для його розмитнення в пільговому режимі, в якій просила замінити митний режим тимчасово ввезеного автомобіля марки AUDI А6, номер кузова НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, для його розмитнення в пільговому режимі відповідно до статті 374 Митного кодексу України та звільнити від оподаткування митними платежами.
Львівська митниця ДФС листом від 14 березня 2019 року №831/ДЗН/13-70-18/46 відмовила у задоволенні вказаної заяви з підстав пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку з дати видачі (25 вересня 2017 року) посвідки на постійне проживання в України та відсутністю документального підтвердження поважних причин, за яких вона не змогла у встановлений законодавством строк звернутись до органу доходів і зборів для оформлення у вільний обіг належного їй автомобіля із звільненням такого від оподаткування митними платежами.
При цьому Львівська митниця ДФС у листі зазначила, що в період з 1 жовтня 2017 року по 25 березня 2018 року (кінцева дата можливості і оформлення із звільненням від оподаткування митними платежами у зв`язку із переселенням на постійне місце проживання до України) транспортний засіб знаходився на території України, що також підтверджується довідкою ПП "Автоцентр-Червоноград" про його перебування на ремонті і квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27 березня 2018 року №37. Також відповідач зазначив, що з долучених до звернення копій документів неможливо однозначно встановити про відсутність позивача в Україні в період з 1 жовтня 2017 по 25 березня 2018 року, а також те, що саме вона доглядала за бабусею, та у зв`язку з чим не змогла самостійно чи через уповноважену особу завчасно (у шестимісячний строк з дати видачі посвідки на постійне проживання) звернутись до органу доходів і зборів для оформлення у вільний обіг належного їй автомобіля із звільненням його від оподаткування митними платежами, або звернутись у цей період із відповідним зверненням до органу доходів і зборів для продовження дії строку звільнення його від оподаткування.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі позивач зазначає про неналежне надання судами попередніх інстанцій оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які, на її думку, беззаперечно вказують на поважність причин пропуску строку звернення до митного органу для оформлення у вільний обіг автомобіля із звільненням такого від оподаткування митними платежами. ОСОБА_1 вказує, що догляд за хворою бабусею на території Латвійської Республіки протягом усього пільгового періоду (з 25 вересня 2017 року по 25 березня 2018 року) підтверджується перекладеними на українську мову архівними виписками з лікарні, а те, що авто перебувало у ремонті з 19 лютого 2018 року по 27 березня 2018 року підтверджується довідкою з автосалону.
3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Митниця зазначає, що доводи касаційної скарги є аналогічними тим, які позивачем зазначалися у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Водночас вказаним аргументам судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку та встановлено, що надані позивачем докази не підтверджують її перебування за межами території України у зв`язку із необхідністю догляду за хворим родичем, а ремонт транспортного засобу не відноситься до аварії чи обставин непереборної сили.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Відносини, які пов`язані із митним оформленням товарів та митним контролем, регламентуються Митним кодексом України (далі - МК України, тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).
Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини першої статті 4 МК України).
Відносини, пов`язані із звільненням від оподаткування митними платежами товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну, регламентується приписами пункту 3 частини десятої статті 374 МК України.
Пунктом 3 частини десятої статті 374 МК України, зокрема, передбачено, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами: товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: а) товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування (крім товарів, що класифікуються за товарною позицією 8802 або одним із кодів 8903 91 99 00, 8903 92 99 00, 8903 99 99 00 згідно з УКТ ЗЕД); б) транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні; в) товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного повнолітнього громадянина) за умови одночасного ввезення з транспортними засобами особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі пропуску внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, встановленого цим пунктом строку ввезення (пересилання) товарів на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами цей строк може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів, але не більш як до двох років з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Таким чином, законодавцем передбачено загальний шестимісячний строк для реалізації особою свого права на звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які ввозяться нею у зв`язку із переселенням на постійне місце проживання в Україну. Водночас такий строк може бути продовжений контролюючим органом за наявності підстав, визначених пунктом 3 частини десятої статті 374 МК України. До таких підстав продовження загального строку відносяться: а) аварія; б) обставини непереборної сили; в) хвороби; г) інші поважні причини. Відповідно перелік підстав для продовження загальних строків пільгового ввезення товарів відповідними категоріями громадян є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.