ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/17939/17
адміністративне провадження № К/9901/53301/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Шейко Т.І. від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., Лічевецького І.О. від 08 травня 2018 року
у справі №826/17939/17
за позовом Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"
до Київського квартирно-експлуатаційного управління,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України
про встановлення відсутності повноважень,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" (далі також - позивач) звернулось до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі також - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про встановлення відсутності повноважень у Київського квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України передавати в оренду фізичним та юридичним особам військове нерухоме майно без проведення конкурсу.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. 13 червня 2018 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, у якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
4. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №826/17939/17.
5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
6. Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є суб`єктом владних повноважень, відтак не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на звернення до суду з заявленими позовними вимогами.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
8. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що такі є незаконними та необґрунтованими, оскільки постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що питання процесуальної дієздатності позивача було вирішене при постановлені ухвали від 02 січня 2018 року про відкриття провадження у даній справі, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не має процесуальної дієздатності щоб звертатися до адміністративного суду з позовом про встановлення відсутності повноважень суб`єкта владних повноважень є хибним. Судами попередніх інстанцій порушено вимоги пункту 5 частини 1 статті 5 КАС України, оскільки позивача позбавлено права на судовий розгляд.
9. Крім того, позивач зазначає про те, що КАС України не передбачено повноваження суду постановляти ухвалу про залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті.
10. Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає що, судами попередніх інстанцій прийнято рішення у відповідності до вимог законодавства з врахуванням усіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень та вірним застосуванням норм як матеріального, так і процесуального права. Касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Обґрунтування доводів касаційної скарги фактично дублюють доводи апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції детально розглянув та надав їм оцінку.
11. Позивач у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб`єктом владних повноважень, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції відповідача у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України є правомірним, оскільки юрисдикція адміністративних судів з розгляду вказаних вимог встановлена статтею 19 КАС України, на даний спір не поширюється. Спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
13. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
14. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
16. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
18. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
19. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
20. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
21. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).