ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2020 року
Київ
справа №813/4156/14
адміністративне провадження №К/9901/19218/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"
на постанову Львівського окружного адміністративного суду 27 січня 2016 року (головуючий суддя - Потабенко)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 19 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Нос С.П., Сапіга В.П.)
у справі №876/1430/16
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"
до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "НК - Галичина") звернулося Львівського окружного адміністративного суду 27 січня 2016 року з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові №0000023400 від 24 січня 2013 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 560 485 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові №0000013400 від 24 січня 2013 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств визначеного п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 695 107 грн 47 коп.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що своєчасність, достовірність та повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків є предметом документальної перевірки, при цьому не може бути предметом дослідження під час проведення камеральної перевірки платника, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правильність висновків контролюючого органу щодо несвоєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань та штрафних санкцій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "НПК-Галичина" задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дослідили та не розглянули належним чином докази, не витребували у позивача платіжні доручення, на які посилається Товариство та не дослідили правильності здійснення контролюючим органом розрахунків штрафних санкцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000023400 від 24.01.2013 та №0000013400 від 24.01.2013 прийняті ССДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" судовий збір у сумі 2 294 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач діяв поза межами наданих йому законом повноважень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2015 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівок суду касакційної інстанції, щодо перевірки правильності розрахунку фінансових санкцій, застосованих до позивача з урахуванням наявної переплати, не долучено до матеріалів справи завірену належним чином копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 у справі №13/190А (5/1489-25/348), що слугувала підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Надалі, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом вірно визначено суму податкового боргу позивача та правильно розраховано суму штрафних санкцій, а також вказали, що під час судового оскарження податкових повідомлень - рішень №0000023400 та №0000013400 від 24.01.2013 позивач не заперечував факту несвоєчасної сплати податкових зобов`язань.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень та у порядку, встановленому законом, а також вказує на те, що своєчасність, достовірність та повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів може бути предметом документальної перевірки, натомість не може бути предметом дослідження під час проведення камеральної перевірки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
18 січня 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.01.2013 службовими особами відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету ВАТ "НПК - Галичина", за результатами якої складено акт № 1/34-00/00152388 від 04.01.2013 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що на порушення п. 57.3 ст. 57 ПК України ВАТ "НПК - Галичина" несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкового зобов`язання з ПДВ (із затримкою, більше ніж на 30 календарних днів) у сумі 7 802 425,00 грн та штрафні санкціі за несвоєчасну сплату в сумі 1 560 485, 00 грн; з податку на прибуток (із затримкою, більше ніж на 30 календарних днів) у сумі 3 475 837, 34 грн та штрафні санкції за несвоєчасну сплату в сумі 695 167, 47 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення- рішення:
- № 0000023400 від 24.01.2013, яким застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 1 560 485, 00 грн за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість;
- № 0000013400 від 24.01.2013 року, яким застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 695 167, 00 грн за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток.
За результатами адміністративного оскарження скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.