ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 808/919/16
адміністративне провадження № К/9901/24832/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазпром"
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року (головуючий суддя - Нечипуренко О.М.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)
у справі №808/919/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазпром"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазпром" (далі- позивач, платник, Товариство, ТОВ "Нафтогазпром") звернулося до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Шевченківському районі) в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000102201 від 23 лютого 2016 року.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення платником вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що полягало у перевищенні ліміту готівки у касі через відсутність у видаткових касових ордерах підпису отримувача готівки та не оприбуткування позивачем готівки у касі Товариства у сумі 30 000 грн. Вказує, що окремий дефект видаткового касового ордеру не спростовує факту видачі готівки з каси, оскільки видача готівки підтверджена належним чином оформленими видатковими відомостями, що не суперечить вимогам п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Також позивач посилається на те, що відповідачем жодним чином не підтверджено відображені в акті фактичної перевірки висновки про отримання платником 30.12.2015 прибутку у розмірі 30 000 грн та його неоприбуткування у касі Товариства, натомість зазначає, що до таких висновків контролюючого органу призвела допущена помилка у відомостях про платника зворотної фінансової допомоги.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23 лютого 2016 року №0000102201, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції за перевищення ліміту залишків готівкових коштів у касі у розмірі 5 857,54 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у видаткових касових ордерах №100, №106, №110, №119 відсутній підпис одержувача готівки, а тому видані за ними кошти вважаються такими, що залишилися в касі Товариства та призвели до перевищення ліміту готівкових коштів у касі. При цьому, суди звернули увагу на арифметичну помилку, що міститься у додатку 1 до акта перевірки, і зазначили, що загальна сума перевищення ліміту готівки в касі замість 20 388,51 грн складає 17 459,74 грн. Також суди дійшли висновку про правильність висновків контролюючого органу про порушення платником вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме неоприбуткування в касі Товариства внесеної згідно з квитанцією №114063369 суми коштів у розмірі 30 000 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що видача готівки з каси здійснювалася за видатковими відомостями, які містять підпис одержувача коштів, підтверджують факт їх видачі та спростовують доводи контролюючого органу про перевищення ліміту готівкових коштів у касі Товариства. Також скаржник зазначив, що допущені ОСОБА_1 та банком при оформленні первинних документів помилки призвели до висновків контролюючого органу про неоприбуткування платником готівки у розмірі 30 000 грн у касі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
15 серпня 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку господарської одиниці ГАЗС, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 3, суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Нафтогазпром".
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 04.02.2016 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Товариством вимог:
- п.7 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме неподання з 01.01.2016 до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку фіскальних звітних чеків з реєстратора розрахункових операцій Mini 500.01.АЗС фіскальний №0830003756, внаслідок чого позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170,00 грн відповідно до п.5 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме перевищення встановленого ліміту готівкових коштів в касі підприємства у сумі 20 388,51 грн, у зв`язку з чим Товариству на підставі абз.2 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 40 777,02 грн;
- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме неоприбуткування готівкових коштів у касі підприємства у сумі 30 000,00 грн, на підставі чого Товариству нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 150 000,00 грн відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95;
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 23.02.2016 №0000102201, згідно з яким до позивача за порушення положень пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абз. 2, 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкціі у розмірі 190 777,02 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637).
Вказане вище положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Відповідно до пункту 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
Згідно з абзацом 2 підпункту 3.5 вказаного вище Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (пункт 7.24 Положення №637).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. При цьому, норми пункту 3.5 Положення №637 передбачають можливість здійснення видачі готівки з каси як на підставі видаткового касового ордеру так і на підставі видаткової відомості в яких має міститися підпис одержувача коштів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 40 777,02 грн за перевищення встановленого ліміту готівкових коштів в касі підприємства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суми, видані за видатковими касовими ордерами №100, №106, №110 та №119 вважаються такими, що залишилися у касі підприємства та призвели до перевищення ліміту залишку готівки в касі, оскільки видача готівки за цими видатковими касовими ордерами не підтверджена підписом одержувача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки доводам скаржника про те, що видача готівки з каси підприємства підтверджена належним чином оформленими видатковими відомостями, в яких міститься підпис одержувача готівки. А тому висновки контролюючого органу про те, що через відсутність у видаткових касових ордерах №100, №106, №110, №119 підпису одержувача готівки видані за ними кошти вважаються такими, що залишилися в касі Товариства та призвели до перевищення ліміту готівкових коштів у касі є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи видатковими відомостями.
Суди попередніх інстанцій не проаналували наявні в матеріалах справи видаткові відомості, не встановили, чи підтверджують вони факт видачі зазначеної вище суми готівкових коштів з каси підприємства та не перевірили чи містять останні підпис одержувача.
Щодо висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача в частині застосування до платника штрафних санкцій у розмірі 150 000,00 грн на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 за неоприбуткування готівкових коштів в касі підприємства у сумі 30 000,00 грн, Верховний Суд зазначає. що судам слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18.