ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/385/16
адміністративне провадження № К/9901/19827/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року (суддя Самойлюк Г.П.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді: Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.)
у справі № 815/385/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Т."
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Т." (далі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000092202 від 19.01.2016 року.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач під час розгляду адміністративної справи не навів об`єктивних доводів щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, як і не довів правомірності стягнення з останнього суми податку на прибуток.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Податковий орган зазначає, що судами надана невірна правова оцінка обставинам справи, в силу чого зроблені помилкові висновки щодо суті порушення встановленого перевіркою.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
В запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що весь зміст касаційної скарги становлять відомості, що були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи. Вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалені рішення відповідно до вимог чинного законодавства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі пп. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з прийняттям рішення про припинення товариства проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 28.02.2013 року по 24.12.2015 року, за результатами якої складено акт № 9984/15-53-22-02 від 30.12.2015 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення, зокрема, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.1.1 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.5 П(С)БО 15 "Дохід", п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 52 642 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092202 від 19.01.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 52 642 грн.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як зазначено в касаційній скарзі, перевіркою відображених у рядку 02 Декларації "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" показників за період з 28.02.2013 року по 24.12.2015 року у загальній сумі 8 116 685 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації зернових культур. Даний показник позивачем занижено за податковий період 2015 року на суму 2 260 754 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що суму доходів від реалізації товарів податковим органом виведено самостійно на підставі наданих первинних документів та даних бухгалтерського обліку.
У ході звірки даних відображених у первинних документах, а саме ВМД №500060703/2015/003473 від 29.04.2015 року та даними, відображеними у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств по рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" встановлено, що позивачем не включені до складу доходів реалізація по відвантаженому товару (пшениця 3-го класу врожаю 2014) в повному обсязі.
Відповідно до проводки по бухгалтерському обліку за даними позивача до складу доходів від реалізації товарів включено 8 116 685 грн, відповідно ВМД №500060703/2015/003473 від 29.04.2015 року реалізовано пшениці на суму 10 377 439 грн (466 141,87 доларів США по курсу 22, 26240600 грн).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі П(С)БО 21) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736.
Абзацом 2 п. 6 П(С)БО 21 передбачено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем використано рахунки бухгалтерського обліку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" та 6812 "Розрахунки за авансами одержаними". При цьому при включені до складу доходу звітного періоду останнім перераховано у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу.
Факт оплати поставленого товару частками, дати отримання та суми передплати, курс валют на вказані дати не є спірними між сторонами.
Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що при включені до складу доходу звітного періоду Товариством правомірно перераховано отриману передплату у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу.