ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 823/953/17
адміністративне провадження № К/9901/35787/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Кобаль М.І., Фадюк В.В.
у справі №823/953/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія"
до Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0001351400 від 31.03.2017 в частині нарахування ТОВ ПП "Еконія" суми основного податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 78 401,00 грн та штрафних санкцій в сумі 19 000,25 грн в результаті господарських відносин ТОВ ПП "Еконія" з ПП "Укрпромспецкомплект-ІІІ" за період господарських операцій з лютого 2015 року по лютий 2016 року;
- стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" витрати на оплату судового збору в сумі 1 684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Позивач послався на те, що наявність кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента позивача не є беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання умов укладених між позивачем та Приватним підприємством "Укрпромспецкомплект-ІІІ" договорів з огляду на відсутність обвинувального вироку, який би набрав законної сили. Також платник вказав, що наявні певні недоліки первинних документів не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом - Приватним підприємством "Укрпромспецкомплект-ІІІ".
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015250000000097 стосовно посадових осіб ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ", за фактами сприяння в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва. Зазначив, що видаткові накладні від 07.05.2015 №28, від 15.05.2015 №14, від 23.02.2015 №2 та від 05.02.2015 №1 складені з порушенням вимог законодавства, оскільки не містять печатки отримувача товару. Дійшов висновку, що реально господарські відносини між позивачем та ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" не здійснювалися, натомість були оформлені документально з метою отримання податкової вигоди.
Не погодившись з зазначеною постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 31 березня 2017 року № 0001351400 у частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 78 401,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 19 600,25 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання умов укладених між позивачем та ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ" договорів у періоді, що перевірявся. Зазначив, що видаткові накладні від 07 травня 2015 року № 28, від 15 травня 2015 року № 14, від 23 лютого 2015 року № 2 та від 05 лютого 2015 року № 1 дійсно не містять відбитку печатки отримувача товару - ТОВ ПІІ "Еконія", разом із цим вказав, що у зазначених видаткових накладних міститься підпис особи, яка отримувала товар від імені позивача, прізвище, ініціали та посада такої особи. За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанцій дійшла висновку, що зазначені видаткові накладні є належними первинними документами, які підтверджують передачу товару від продавця покупцю, оскільки окремі недоліки у їх оформленні (відсутність печатки отримувача) самі по собі не є достатніми підставами для висновку про те, що господарська операція фактично не здійснювалася. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження встановлених у рамках кримінального провадження №32015250000000097 обставин.
Не погодившись із зазначеними рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 залишити без змін. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що в рамках кримінального провадження №32015250000000097 встановлено, що ОСОБА_1 (засновник, директор та головний бухгалтер ПП "Укрпромспецкомплект - ІІІ") спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01.01.2013 по 16.07.2016 здійснювали протиправну діяльність, пов`язану з пособництвом в ухиленні від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а також "конвертації" безготівкових коштів у готівку для суб`єктів господарювання, зареєстрованих як на території Черкаської області, так і за її межами. Також скаржник посилається на те, що видаткові накладні від 07 травня 2015 року № 28, від 15 травня 2015 року № 14, від 23 лютого 2015 року № 2 та від 05 лютого 2015 року № 1 не містять обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
25 грудня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 15 березня 2017 року № 119/23-00-14-0107/35233190 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: п.180.2., 180.3. ст.180, п.186.3., ст.186, п.187.8., ст.187, п.188.1. ст.188, п.190.2. ст.190, п.201.1., п.201.2. ст.201, п.208.2. ст.208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 162 582,00 грн, в тому числі за лютий 2015 року на суму 9 723,00 грн, за березень 2015 року на суму 6,00 грн, за квітень 2015 року на суму 9 026,00 грн, за травень 2015 року на суму 1 424,00 грн, за червень 2015 року 17 517,00 грн, за липень 2015 року на суму 9,00 грн, за серпень 2015 року на суму 12,00 грн, за вересень 2015 року на суму 8 214,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 10 149,00 грн, за листопад 2015 року на суму 90 070,00 грн, за грудень 2015 року на суму 15,00 грн, за січень 2016 року на суму 14 192,00 грн, за лютий 2016 року на суму 2 225,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року №0001351400, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 203 290,00 грн, з яких 162 582,00 грн - основний платіж та 40 708,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем і ПП "Укрпромспецкомплект-ІІІ" у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.