ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 808/150/17
адміністративне провадження № К/9901/45045/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Семененко М.О. від 13 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В., суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В. від 13 червня 2017 року у справі № 808/150/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ.
1. У січні 2017 року ФОП ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень від 29 грудня 2016 року № 000029, прийняту відповідачем щодо застосування до неї штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем неправомірно призначено та проведено позапланову перевірку магазину, в якому вона здійснює господарську діяльність. Так, перевірку проведено на підставі заяви громадянина ОСОБА_2, проте скарга останнього не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ній відсутня повна адреса скаржника. Відповідачем неправомірно та необґрунтовано зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 17 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII) в частині обмеження прав споживачів щодо здійснення розрахунків за придбані товари електронними платіжними засобами, оскільки у позивачки наявні справні платіжні термінали, за допомогою яких покупець має змогу розрахуватися за придбаний товар платіжною карткою. Поряд з цим, під час контрольної закупки співробітнику контролюючого органу було відмовлено у придбанні пачки цигарок, проте така відмова зумовлена не обраним засобом оплати, а відсутністю ліцензії на продаж тютюнових виробів. Також позивачка зазначає про порушення з боку відповідача порядку розгляду матеріалів перевірки, оскільки її не було належним чином повідомлено про дату, час та місце такого розгляду, а також не було взято до уваги надане нею пояснення щодо виявленого порушення.
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено суду належними доказами виявленого ним під час позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 факту порушення позивачкою вимог ч.2 ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів" шляхом обмеження або відмови в реалізації прав споживачів на здійснення розрахунків за придбаний товар за допомогою використання електронних платіжних засобів, а з урахуванням документально доведеного твердження позивача про відсутність у нього на день проведення перевірки права на реалізацію тютюнових виробів, а також того факту, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач не надав цим обставинам належної оцінки, хоча і був обізнаний про їх наявність з огляду на вчасне подання позивачем письмових пояснень до акта перевірки, та за відсутності доказів неможливості придбання за допомогою електронних платіжних засобів іншого виду товару, безпідставними є висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 прав споживачів.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2017 року Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
6. Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що судами неправильно застосовано положення ч.5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що зумовило помилковість висновків судів щодо недопустимості наданого суду відповідачем відеозапису, на якому зафіксовано проведення перевірки позивача. Так, судами не враховано, що позивачка допустила співробітників відповідача до проведення перевірки та за результатами її проведення жодних зауважень та претензій не мала. Наявність окремих процедурних порушень під час здійснення контрольної перевірки без спростування факту вчинення порушення суб`єктом господарювання, не є такими, що звільняють від відповідальності за вчинені порушення.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 28 серпня 2017 року.
8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області та витребував матеріали справи.
9. 15 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на вказану касаційну скаргу, в якій просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
10. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2020 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07 листопада 2016 року до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області надійшла заява громадянина ОСОБА_2, у якій останній зазначив, що у комплексі за адресою: АДРЕСА_1, не приймаються для здійснення розрахунків платіжні картки, що створює незручності, а тому заявник просить за можливості провести перевірку.
15. У зв`язку з надходженням даної скарги відповідач звернувся до Держпродспоживслужби для отримання згоди на проведення позапланової перевірки позивачки.
16. 21 листопада 2016 року Держпродспоживслужбою надано згоду на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю № 603-155-6/21665, якою погоджено проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі звернення громадянина ОСОБА_2
17. 01 грудня 2016 року в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області видано наказ № 142/І-06 про проведення позапланової перевірки з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, яким начальнику Управління захисту споживачів Вагісу Т.В. наказано забезпечити проведення позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_1
18. Того ж дня співробітникам контролюючого органу видано направлення на проведення перевірки від 01 грудня 2016 року № 000264.
19. 06 грудня 2016 року посадовими особами відповідача здійснено вихід для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт від 06 грудня 2016 року № 000109, згідно з яким в ході проведення перевірки встановлено обмеження суб`єктом господарювання використання споживачами електронних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за придбані товари, приймання до сплати яких відповідно до законодавства є обов`язковим, що є порушенням ч. 2 ст. 17 Закону № 1023-XII. В розділі ІІІ акта перевірки позивачка зазначила, що по термінал ніхто з покупців не звертався, термінал в магазині є для продажу товарів, до перевірки зауважень та претензій не має.
20. 29 грудня 2016 року відповідачем прийнято постанову № 000029 про накладання стягнень, передбачених ст. 23 Закону № 1023-XII, якою за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених ч.2 ст. 17 Закону № 1023-XII, до позивача застосовано штраф у розмірі 8 500,00 грн. Вказана постанова була вручена позивачу того ж дня.
21. Не погодившись з прийнятою постановою про накладення стягнень, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі також - Закон № 1023-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
25. Частиною 2 ст. 17 Закону № 1023-ХІІ передбачено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.
Продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.
Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов`язаний приймати їх до сплати.
26. Відповідно до пункту 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.
27. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
28. Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.