ПОСТАНОВА
Іменем України
17 липня 2020 року
Київ
справа №804/4281/16
адміністративне провадження №К/9901/31623/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Євраз Дніпровський металургійний завод"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року (головуючий суддя - Турлакова Н.В.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)
у справі №804/4281/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Євраз Дніпровський металургійний завод"
до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, Офіс великих платників податків), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми "В4" від 30.06.2016 №0000594202.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та реальність виконання укладеного між позивачем та ТОВ "ФЕРО-МД" договору купівлі-продажу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у контрагента позивача відсутні необхідні основні засоби для виконання умов зазначеного договору, вказали, що згідно отриманої від митних органів інформації ТОВ "ФЕРО-МД" у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 не здійснювало імпорт плавікового шпату, а також вказали про ненадання Товариством доказів здійснення фактичної поставки товару позивачу.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані позивачем первині документи підтверджують реальність господарських відносин платника з ТОВ "ФЕРО-МД". Вказує, що контролюючим органом не надано доказів того, що саме ТОВ "ФЕРО-МД" є імпортером придбаного позивачем товару, а також посилається на те, що реальність господарських відносини позивача з вказаним вище контрагентом була предметом розгляду справи №804/20858/14 та підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.
30 жовтня 2017 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 18.05.2016 по 06.06.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ "ФЕРО-МД" по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 10.06.2016 №110/28-01-42-02-05393056 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:
- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у жовтні 2014 року на загальну суму 303 260 грн;
- п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 303 260 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0000594202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 303 260 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ФЕРО-МД" у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 189.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.