ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/5309/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Рацун О.В.,
відповідача - Оніщука В.М., Терещенка Р.В.,
третьої особи_1 - не з`явився,
третьої особи_2 - Остапенка В.М.,
третьої особи _3 - не з`явився,
Прокурора - Скрипки М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Київської області
на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення заборгованості у сумі 146 512 523,10 грн,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
Києво-Святошинська Об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,
за участю Прокуратури Київської області.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" (далі -ТОВ "Турболінкс") звернулося до Господарського суду Київської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії - Виробничого ремонтно-технічного підприємства "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") 58 993 812, 43 грн заборгованості, 11 470 301,63 грн інфляційних втрат і 3% річних у сумі 3 327 756,50 грн.
1.2. Позивач, посилаючись на положення статей 525, 530, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 193, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК), зазначає, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.2012 № т15-124/1209000409 (далі - Договір від 17.09.2012) щодо вчасної і повної оплати за поставлений товар.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 58 993 812, 43 грн заборгованості, 78 513 001,75 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 9 005 708,92 грн.
2. Стислий виклад судових рішень
2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
2.2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2019 (суддя Чоногуз А.Ф.) спільну заяву позивача та відповідача про затвердження мирової угоди у справі задоволено; затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22.03.2019; провадження у цій справі закрито.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (колегія суддів: Буравльова С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.) зазначену ухвалу залишено без змін.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
02.04.2020 Прокуратура Київської області (далі - Прокурор) звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, про затвердження мирової угоди та закриття провадження у даній справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.2. Прокурор зазначає, що:
попередні судові інстанції ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням положення статті 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Закриваючи провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди, суди не з`ясували наявності правових підстав для затвердження мирової угоди. Це суперечить правовим позиціям, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/916/15, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 та від 19.02.2019 у справі № 911/5309/14 за ідентичними позовами ТОВ "Турболінкс", ТОВ "Турботрейд" до ПАТ "Укртрансгаз";
суди не навели мотивів, з огляду на які вони не застосували правових позицій, наведених у зазначених судових рішеннях та, зокрема, не надали оцінку суперечливій поведінці позивача;
суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання ТОВ "Турболінкс" умов Договору від 17.09.2012 щодо поставки товару, а в матеріалах справи наявні, зокрема, подані Прокурором докази, з яких вбачається, що товар за цим правочином не постачався; також суди не перевірили, чи не суперечить інтересам держави закриття провадження у справі, -
отже, на думку Прокурора, оскаржувані судові рішення необґрунтовані та незаконні, тому підлягають скасуванню відповідно до статті 320 ГПК.
4.3. Водночас Прокурор не погоджується з висновками, викладеними, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14, з огляду на які ухвалені оскаржувані судові рішення, та зазначає, про наявність підстав для того, щоб Верховний Суд відійшов від цих висновків, передавши справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Він стверджує, що, як у зазначеній постанові у справі № 911/5310/14, так і в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 911/918/15 не зроблено вичерпних висновків щодо критеріїв, які слід враховувати та оцінювати при застосуванні статті 192 ГПК у спірних правовідносинах. Зокрема, не надано вичерпної правової оцінки тому, чи відповідають укладені сторонами спору мирові угоди вимогам закону з урахуванням того, що обставини щодо реальності судового спору між сторонами судами взагалі не встановлювалися; також не надано правової оцінки щодо дослідження питання, чи не порушують такі мирові угоди прав та інтересів інших осіб, зокрема держави, за наявності прямої заяви про таке порушення. При цьому щодо кожної з постанов викладено окрему думку.
4.4. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
4.5. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
4.6. Позивач, зокрема, зазначає, що оскаржувані судові рішення законні та обґрунтовані, оскільки вони прийняті відповідно до правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 № 911/918/15 та від 24.01.2020 № 911/5310/14, а аргументи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки обставин справи.
5. Розгляд клопотань
5.1. Прокурор звернувся з клопотанням про передачу справи №911/5309/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на частину п`яту статті 302 ГПК.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятої статті 302 ГПК, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд, оцінивши доводи Прокурора та врахувавши висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 № 911/918/15 та від 24.01.2020 № 911/5310/14 щодо застосування статі 192 ГПК, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми, і така передача не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.