ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2691/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Експо 19",
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020
за позовом СОСЬЕТЕ БІК ( SOCIETE BIC)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Експо 19"
про припинення порушень прав інтелектуальної власності на торговельну марку,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеська митниця Державної фіскальної служби України.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Компанія "Віс" (Sociйtй Bic, Франція) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просила заборонити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт Експо 19" (далі - ТОВ "Контракт Експо 19") використовувати комбіноване позначення "ВІС", яке є схожим настільки, що його можна сплутати із торговельною маркою позивача, зареєстрованою за міжнародною реєстрацією № 614749 для товарів 34 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) - запальнички газові, зокрема, заборонити: зберігання, пропонування до продажу, продаж, імпорт (ввезення), застосування у рекламі, діловій репутації та в мережі Інтернет продукції із нанесеним на неї комбінованим позначенням "ВІС", яке є схожим настільки, що його можна сплутати із торговельною маркою позивача;
вилучити з цивільного обороту та знищити товар - запальнички, які ввозяться на митну територію України відповідачем на підставі попередньої митної декларації ІМ 40 ЕЕ від 14.08.2019 у контейнері TGBU7244051 у кількості 360 000 штук.
2. Стислий виклад судових рішень
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 позов задоволено.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2019 (суддя Цісельський О.В.) з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати в сумі 11 000 євро.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 (колегія суддів: Лавриненко Л.В., Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) зазначене додаткове рішення у справі залишено без змін.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
28.04.2020 ТОВ "Контракт Експо 19" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2019, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 зі справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
4. Аргументи касаційної скарги
4.1. Відповідач зазначає, що позивач на підставі статей 221, 244 ГПК, після ухвалення рішення у справі по суті спору, звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Згідно з долученим до заяви доказом - фіскальним чеком заяву надіслано на адресу: місто Дніпро, вул. Лісопильна, 10 Б, - проте юридична адреса відповідача: місто Дніпро, вул. Лісопильна, 10.
Водночас відповідач стверджує, що суд першої інстанції ухвалою від 02.12.2019 призначив розгляд справи за заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат без виклику сторін.
4.2. Відповідач зауважує, що згідно з частинами п`ятою та шостою статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат на правову допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. У зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які не були виправлені судом апеляційної інстанції, відповідач не мав можливості заперечити щодо вимог позивача, тому суди порушили принципи рівності та змагальності сторін.
4.3. У касаційній скарзі відповідач наводить аргументи про те, що попередні судові інстанції застосували положення статей 126 ГПК щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та положення статті 129 ГПК щодо розподілу судових витрат без урахування правових висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зі справи № 922/445/19. Верховний Суд у цих постановах не відступає від принципу обов`язковості доведення судових витрат на правову допомогу належними і допустимими доказами, а також обов`язку суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат врахувати наявність обставин, зазначених у частині п`ятій статті 129 ГПК. Однак попередні судові інстанції залишили поза увагою та не надали оцінки таким обставинам: позивач не довів складність справи (яка, на думку відповідача, не може вважатися справою складної категорії) та не надав доказів виконання адвокатом робіт; спір у справі має немайновий характер; відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті та ін.
5. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
6.1. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6.2. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).
Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.