ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13840/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - Чобанюк Т.М.,
відповідача-1 - Левченко О.В.,
відповідача-2 - Трубоков Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019
(головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019
(суддя Пінчук В.І.)
у справі № 910/13840/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", 2. Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед (RENALDA INVESTMENTS LIMITED)
про визнання недійсним договору факторингу № 6Ф від 30.05.2018,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад змісту позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ПГЗК") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (далі - ТОВ "Спіріт Фінанс" та Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед (RENALDA INVESTMENTS LIMITED) про визнання недійсним договору факторингу №6 від 30.05.2018, укладеного між ТОВ "Спіріт Фінанс" та Ренальда Інвестметс Лімітед (Республіка Кіпр).
1.2. Підставою виникнення спору стало те, що Компанія Ренальда Інвестментс Лімітед (відповідач - 2) на підставі договору факторингу №6Ф від 30.05.2018 відступила відповідачу - 1 право вимоги до ПАТ "ПГЗК" щодо отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності позивача в розмірі 1 016,05 грн, які мали бути виплачені Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, згідно з рішенням загальних зборів ПАТ "ПГЗК", оформлених протоколом від 05.09.2017.
Правовими підставами позову ПАТ "ПГЗК" визначив приписи ст. ст. 228, 515 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що право на отримання частини прибутку акціонерного товариства закріплено виключно за акціонерами такого товариства, а обов`язок ПАТ "ПГЗК" нерозривно пов`язаний з особою кредитора. Отже, на думку позивача, договір факторингу суперечить ст.515 Цивільного кодексу України.
За твердженням позивача, ТОВ "Спіріт Фінанс" та ТОВ "Спіріт Солюшнс" (один із засновників відповідача - 1) зареєстровані за однією адресою, в однаковий період часу з метою отримання пільги (ухилення) зі сплати податків. Всі договори укладені компаніями-нерезидентами з ТОВ "Спіріт Фінанс" в один день, що свідчить про їх пов`язаність між собою. Позивач також вказує на те, що укладаючи договір факторингу № 6Ф від 30.05.2018 відповідач - 2 відстрочив момент одержання грошових коштів у вигляді дивідендів, проте ПАТ "ПГЗК" жодним чином не ухилялося та не ухиляється від виплати вказаних грошових коштів (дивідендів) у передбаченому законом порядку.
2. Стислий виклад обставин, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. Компанія Ренальда Інвестметс Лімітед є депонентом акцій по емітенту ПАТ "ПГЗК" у кількості 100 штук.
2.2. 30 травня 2018 року між Компанією Ренальда Інвестменст Лімітед (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (Фактор) укладено Договір факторингу №6Ф (далі - Договір факторингу), за умовами якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти у сумі 1 000,00 грн у розпорядження Клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПГЗК" щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням загальних зборів, які відбулися 05.09.2017, в розмірі 1 016,05 грн, а також інші права Клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
Згідно з п. 2.1 Договору після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти у розмірі 1 000,00 грн у строк до 31 грудня 2019 року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п.3.2.2. цього Договору.
2.3. 15 червня 2018 року ТОВ "Спіріт Фінанс" повідомило ПАТ "ПГЗК" про відступлення права вимоги за спірним Договором факторингу.
3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що норми чинного законодавства не забороняють акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством. Законодавство не встановлює заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні з виплати дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у ст.515 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюється.
3.4. За висновком судів, позивачем не надано доказів невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін на те, а також не надано доказів, що Договір факторингу завідомо укладався з метою порушення таких інтересів.
3.5. Посилання та аргументи позивача, зокрема щодо реєстрації ТОВ "Спіріт Фінанс" та ТОВ "Спіріт Солюшнс" (один із засновників відповідача-1) за однією адресою, в однаковий період часу з метою отримання пільги (ухилення) зі сплати податків, всі договори укладені компаніями-нерезидентами з ТОВ "Спіріт Фінанс" в один день, не взяті до уваги судами, оскільки не є обставинами, з якими закон пов`язує визнання недійсним правочинів.
3.6. Суди відхили посилання позивача про фіктивність спірного договору, вказавши, що сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не свідчить про його фіктивність. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Проте визначення сторонами у договорі факторингу умови про відстрочення моменту одержання грошових коштів не підтверджує того, що договір факторингу №6Ф від 30.05.2018 вчинено без наміру створення правових наслідків.
4. Стислий виклад змісту касаційної скарги
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "ПГЗК" у повному обсязі.
4.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи позивача про те, що спірний договір містить ознаки такого, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а отже має бути визнаний недійсним на підставі ст.228 ЦК України.
Так, позивач, під час виплати дивідендів на користь Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, як податковий агент, зобов`язаний утримати податок у розмірі 15% від суми, яка виплачується, та перерахувати його до Державного бюджету України на підставі пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України. Разом з тим, за умови виплати вказаних грошових коштів за договором факторингу на користь ТОВ "Спіріт Фінанс" у позивача обов`язку щодо утримання та перерахування до бюджету податку не виникає, що призводить до збитків державного бюджету та відповідно суперечить інтересам держави в розумінні ст. 228 ЦК України.
Суди не взяли до уваги, що існує ще 5 компаній нерезидентів, акціонерів позивача, які відступили своє право вимоги до товариства щодо отримання грошових коштів (дивідендів). При цьому, використання подібних "штучних схем" із залученням підставних компаній є досить поширеною ситуацією, яка навіть знайшла своє відображення у Типовій конвенції Організації Об`єднаних Націй про уникнення подвійного оподаткування у відносинах між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються від 01.07.2013.
4.3. Господарські суди порушили ст. 234 ЦК України, оскільки не врахували доводи позивача, що спірний договір має ознаки фіктивного правочину.
Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тій обставині, що укладаючи вказаний договір відповідач-2 з незрозумілих підстав відстрочив момент одержання грошових коштів у вигляді дивідендів аж до 31.12.2019. Окрім того, відповідача-2 не матиме законної можливості отримати грошові кошти за спірним договором факторингу в силу прямої заборони таких дій, встановленої у підпункті 20 Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 №410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", про що відповідачі не могли не знати. Тобто, укладаючи договір факторингу, як фактор, так і клієнт знали, що він не буде виконаний.
4.4. Зазначаючи про порушення спірним договором прав та інтересів АТ "ПГЗК" скаржник стверджує, що внаслідок укладення Договору факторингу, який по суті суперечить вимогам законодавства України, для позивача наступають негативні наслідки у вигляді опосередкованої участі у злочинних "схемах" групи "Приват", один із власників якої є кінцевим бенефіціаром відповідача-2, які спрямовані на ухилення від сплати податків, що в свою чергу тягне за собою кримінальну відповідальність.
4.5. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти доводів та вимог скаржника та просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.
4.5.1. Відзиви мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що право грошової вимоги до позивача щодо отримання грошових коштів (дивідендів) не пов`язане нерозривно з особою кредитора (акціонера) та може вільно відступатися акціонером на користь третіх осіб, зокрема і шляхом укладення договорів факторингу.
4.5.2. Зміна порядку оподаткування виплати грошових коштів пов`язана із об`єктивною, правомірною та документально підтвердженою зміною фактичних обставин такої виплати, обумовленою невиконанням позивачем своїх обов`язків із виплати дивідендів акціонеру, що не може свідчити про завдання збитків державному бюджету. Питання можливих порушень податкового законодавства, які, на думку позивача, можуть виникнути під час здійснення ним виплат грошових коштів, не відносяться до юрисдикції господарських судів.
4.5.3. Вчинення відповідачами законних дій із укладення та виконання Договору факторингу не може розцінюватися як вчинення правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, та бути підставою для визнання його недійсним, а позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду із позовом про визнання недійсним правочину з підстав завдання збитків державному бюджету. Відповідно, такі припущення у позові не можуть бути підставою для визнання недійсним договору факторингу.
4.5.4. Доводи касаційної скарги про встановлену НБУ заборону на купівлю, перерахування іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій не стосується предмету спору, адже виплата грошових коштів позивачем на користь ТОВ "Спіріт Фінанс" має здійснюватися в гривнях, а порядок здійснення виплати ТОВ "Спіріт Фінанс" грошових коштів на користь відповідача-2 за договором факторингу жодним чином не стосується прав та законних інтересів позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується питання наявності підстав для визнання недійсним договору факторингу.
5.2.2. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.