ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/12608/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - Чобанюк Т.М.,
відповідача-1 - Левченко О.В.,
відповідача-2 - Трубоков Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019
(головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019
(суддя Щербаков С.О.)
у справі №910/12608/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", 2. Компанії Мелчет Інвест Лімітед
про визнання договору факторингу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (далі - ТОВ "Спіріт Фінанс"), Компанії Мелчет Інвест Лімітед про визнання недійсним договору факторингу №4Ф від 30.05.2018.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства; усупереч ст. 515 ЦК України, яка встановлює недопущення заміну кредитора у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора; і є фіктивним правочином, тобто таким, що не створює правових наслідків.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 30.05.2018 між компанією "Мелчет Інвест Лімітед" (клієнт) та ТОВ "Спіріт Фінанс" (фактор) укладено договір факторингу №4Ф (далі - договір), умовами якого передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 551 584 000,00 грн в розпорядження клієнта, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (боржник) щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів акціонерів ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 557 297 438,74 грн (сума відступленої грошової вимоги), а також всі інші права клієнта, пов`язані з таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
2.2. Відповідно до п. 1.2 договору право грошової вимоги передається в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом з виплати дивідендів, а також інших зобов`язань боржника, пов`язаних із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.
2.3. Пунктом 1.4 договору передбачено, що право грошової вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає новим кредитором відносно боржника в зобов`язання з виплати дивідендів. Разом з правом грошової вимоги до фактора переходять всі інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи ті, що виникли до моменту їх переходу.
2.4. Згідно з. п. 2.1 договору після отримання від клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, фактор сплачує клієнтові кошти в розмірі 551 584 000,00 грн у строк до 31.12.2019 шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього договору.
2.5. За умовами пунктів 3.1.2, 3.2.4 договору фактор зобов`язується письмово повідомити боржника про відступлення клієнтом фактору права грошової вимоги та надати боржнику копію цього договору протягом 10 робочих днів з дати отримання від клієнта документів згідно з п. 1.3 цього договору. Клієнт зобов`язується письмово повідомити боржника про відступлення клієнтом фактору права грошової вимоги та надати боржнику копію цього договору протягом 10 робочих днів з дати передання фактору документів згідно з п. 1.3 цього договору.
2.6. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до моменту виконання сторонами усіх зобов`язань за договором (п. 5.1 договору).
2.7. На виконання умов договору факторингу №4Ф від 30.05.2018, 12.06.2018 ТОВ "Спіріт Фінанс" направило позивачу повідомлення про відступлення права вимоги щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів).
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 25 липня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
3.2. 04 листопада 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 залишено без змін.
3.3. Судові рішення мотивовані тим, що законодавчо не заборонено акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлено жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у ст. 515 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюється.
Оскільки позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави, то судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача стосовно наявності підстав для визнання недійсним договору факторингу відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 ЦК України з огляду на недодержання вимог щодо відповідності умов договору інтересам держави.
Крім того, судами відхилено посилання позивача на фіктивність спірного договору факторингу.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи позивача, що оспорюваний договір містить ознаки такого, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а отже має бути визнаний недійсним на підставі ст. 228 ЦК України.
Так, позивач, під час виплати дивідендів на користь Компанії Мелчет Інвест Лімітед, як податковий агент, зобов`язаний одразу утримати податок у розмірі 15% від суми 557 297 438,74 грн та перерахувати його до Державного бюджету, на підставі пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України. Разом з тим, за умови виплати вказаних грошових коштів за договором факторингу на користь ТОВ "Спіріт Фінанс" у позивача обов`язку щодо утримання та перерахування до бюджету податку не виникає, що призводить до збитків державного бюджету та відповідно суперечить інтересам держави в розумінні ст. 228 ЦК України.
4.2.1. Господарські суди не врахували, що у позивача є достатні підстави вважати, що фактично Компанія Мелчет Інвест Лімітед має податкове резидентство Республіки Кіпр, що, в свою чергу, потенційно дозволить ТОВ "Спіріт Фінанс" при здійсненні виплати грошових коштів за умовами укладеного договору факторингу на користь нерезидента застосувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків та доходів, відповідно до яких така операція підпаде під оподаткування лише на Кіпрі.
4.2.2. Суди також не взяли до уваги, що існує ще 5 компаній нерезидентів, акціонерів позивача, які відступили своє право вимоги до товариства щодо отримання грошових коштів (дивідендів). При цьому використання подібних "штучних схем" із залученням підставних компаній є досить поширеною ситуацією, яка навіть знайшла своє відображення у Типовій конвенції Організації Об`єднаних Націй про уникнення подвійного оподаткування у відносинах між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються від 01.07.2013.
4.2.3. Господарські суди порушили ст. 234 ЦК України, оскільки не врахували доводи позивача, що оспорюваний договір має ознаки фіктивного правочину. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тій обставині, що укладаючи вказаний договір Компанія Мелчет Інвест Лімітед з незрозумілих підстав відстрочила момент одержання грошових коштів у вигляді дивідендів аж до 31.12.2019. Окрім того, Компанія Мелчет Інвест Лімітед не матиме законної можливості отримати грошові кошти за оспорюваним договором факторингу, в силу прямої заборони таких дій, встановленої у підпункті 20 Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 №410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", про що відповідачі не могли не знати. Тобто, укладаючи договір факторингу як фактор, так і клієнт знали, що він не буде виконаний.
4.2.4. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його клопотань про витребування доказів, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чим не забезпечено можливість позивача виконати обов`язок доказування.
4.3. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких вони, заперечуючи проти доводів касаційної скарги, просять постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.3.1. Відзиви мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що право грошової вимоги до позивача щодо отримання грошових коштів (дивідендів) не пов`язане нерозривно з особою кредитора (акціонера) та може вільно відступатися акціонером на користь третіх осіб, зокрема і шляхом укладення договорів факторингу.
4.3.2. Зміна порядку оподаткування виплати грошових коштів пов`язана із об`єктивною, правомірною та документально підтвердженою зміною фактичних обставин такої виплати, обумовленою невиконанням позивачем своїх обов`язків із виплати дивідендів акціонеру, що не може свідчити про завдання збитків державному бюджету. Питання можливих порушень податкового законодавства, які на думку позивача можуть виникнути під час здійснення ним виплат грошових коштів, не відносяться до юрисдикції господарських судів.
4.3.3. Вчинення відповідачами законних дій із укладення та виконання договору факторингу не може розцінюватися як вчинення правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, та бути підставою для визнання його недійсним, а позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду із позовом про визнання недійсним правочину з підстав завдання збитків державному бюджету, а відповідно, такі припущення у позові не можуть бути підставою для визнання недійсним договору факторингу.
4.3.4. Доводи касаційної скарги про встановлену НБУ заборону на купівлю, перерахування іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій не стосується предмету спору, адже виплата грошових коштів позивачем на користь ТОВ "Спіріт Фінанс" має здійснюватися в гривнях, а порядок здійснення виплати ТОВ "Спіріт Фінанс" грошових коштів на користь відповідача-2 за договором факторингу жодним чином не стосується прав та законних інтересів позивача.
4.3.5. Твердження позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у відмові у задоволенні клопотань позивача, є необґрунтованими, оскільки як і заявлені позивачем клопотання базуються лише на голослівних, нічим не підтверджених припущеннях позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується наявності підстав для визнання недійсним договору факторингу.
5.2.2. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
5.2.3. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).