Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Крет Г.Р.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Вараниця В.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області (далі-прокурор) на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у кримінальному провадженні стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за
ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України, кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст. 185 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, постановленої стосовно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при ухваленні рішення в частині скасування вироку суду щодо засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України та закриття кримінального провадження у цій частині, оскільки твердження про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості останнього апеляційний суд мотивував показаннями свідка ОСОБА_3, надавши їм іншої оцінки ніж суд першої інстанції, без проведення її допиту під час апеляційного розгляду. У такий же спосіб, без безпосереднього дослідження письмових та речових доказів, що підтверджували винуватість ОСОБА_2 в пред`явленому обвинуваченні за
ч. 2 ст. 185 КК України, суд апеляційної інстанції визнав їх недопустимими, зокрема протокол огляду місця події, відеозапис події, наданий потерпілим.
Крім того, вказав на невідповідність призначеного покарання засудженим даним про їх особи та тяжкості вчинених ними злочинів внаслідок м`якості. Також посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, оскільки резолютивна частина вироку не містить вказівки на ту частину покарання, що приєднана до покарання, призначеного за цим вироком.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2019 року засуджено:
- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання за цим вироком частково невідбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2015 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією майна.
- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання за цим вироком частково невідбутого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2018 року остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією майна.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2, його захисника та прокурора задоволені частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2019 року стосовно засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України скасовано, закрито кримінальне провадження за обвинуваченням у цьому злочині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати. Покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, залишено без зміни - у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2018 року більш суворим за цим вироком остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна.
У строк покарання засудженому зараховано частково відбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2018 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 січня 2017 року до 12 липня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок суду залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
12 лютого 2018 року о 03 год. 00 хв. ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у залі очікування Ковельського залізничного вокзалу, діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2 вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 умисно наніс один удар кулаком лівої руки в ділянку носа потерпілого ОСОБА_4, тим самим вчинивши напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, та одночасно із вимогою віддати йому мобільний телефон, засунув руку до зовнішньої кишені куртки ОСОБА_4, з якої дістав і відкрито заволодів мобільним телефоном, вартістю 647,83 грн. Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_2 умисно наніс близько чотирьох ударів кулаком в ділянку носа потерпілого та, вимагаючи зарядний пристрій від вказаного мобільного телефону, забрав у ОСОБА_4 USB зарядний пристрій, вартістю 72,50 грн.
При цьому ОСОБА_1, знаючи, що ОСОБА_2 вимагає у ОСОБА_4 мобільний телефон та побачивши як потерпілий, не бажаючи його віддавати, схопив та став тримати руку ОСОБА_2, діючи з метою подолання опору потерпілого умисно наніс йому два удари у голову, тим самим вчинивши напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдали потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 720,33 грн та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 28 січня 2018 року о 10 год. 00 хв. за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали досудового розслідування стосовно якої виділено у окреме провадження, у приміщенні магазину "Watsons", що на АДРЕСА_1, діючи з прямим умислом, таємно викрав 9 упаковок пасти зубної, вартістю 51,35 грн кожна, чим спричинив матеріальних збитків ТОВ "ДЦ Україна" на загальну суму 462,15 грн. Апеляційним судом кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст. 185 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції підтримав касаційну скаргу.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.1.3 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції