Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 686/3220/17-ц
провадження № 61-22809св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року у складі судді Мороз В. О. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
Позов обґрунтований тим, що у січні 2013 року помер батько позивача - ОСОБА_3 . У березні 2013 року позивачу стало відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у 2012 році укладено договір позики, відповідно до якого її батько позичив у відповідача грошові кошти в розмірі 120 000,00 євро. Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 18 грудня 2014 року у справі № 686/23880/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 403 954,70 грн заборгованості за зазначеним договором позики.
Позивач заперечує факт підписання договору позики між її батьком та відповідачем. Жодного разу не чула, що у батька є борг, проблем з грошима у нього ніколи не було, за життя батько був власником підприємства та мав у власності інше майно.
Просила визнати недійсним договір позики від 08 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позику коштів в розмірі 120 000,00 євро, відповідно до статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2018 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що предметом розгляду у справі № 686/23880/13-ц був позов про стягнення заборгованості із спадкоємиці, суд у вказаній справі з`ясував обставини отримання таких коштів. ОСОБА_1 не була позбавлена можливості оспорити цей договір позики відповідно до статті 1051 ЦК України, як спадкоємиця померлого спадкодавця, який позичив такі кошти. ОСОБА_1 такий не оспорювався, зустрічний позов не подано, хоча, однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У справі № 686/23880/13-ц ОСОБА_1 такими вимогами не скористалися, вона не була позбавлена можливості заявити зустрічний позов про визнання договору недійсним та про призначення експертизи у вказаній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просила скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно та односторонньо дослідили обставини справи. Порушили принцип змагальності сторін та право позивача на доведення обставин, на які вона посилається як на підставу для задоволення возову.
Суд першої інстанції відмовив у долученні до матеріалів справи доказів у справі, документів які містили оригінали зразків підпису ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової комплексної експертизи, а суд апеляційної інстанції порушення суду першої інстанції не усунув.
Суди не взяли до уваги, що ОСОБА_3 не укладав договір позики.
Суд першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 1051 ЦК України, оскільки її положення передбачають право оспорення договору позики.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 18 грудня 2014 року у справі № 686/23880/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 403 954,70 грн заборгованості. Цим рішенням встановлено, що 08 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено договір позики грошей в сумі 120 000,00 євро, із зобов`язанням повернути суму позики до 08 серпня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим до участі у справі залучено його правонаступника ОСОБА_1, з якої стягнуто заборгованість за спірним договором позики в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.