Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 359/10528/15-ц
провадження № 61-20225св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І.,
Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що за час перебування у шлюбі
з ОСОБА_3 вони набули майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Вказувала, що вже вдруге звертається до суду з позовом про поділ майна, оскільки першу позовну заяву в червні 2015 року було залишено без розгляду.
Зазначала, що під час розгляду справи в суді їй стало відомо, що
ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю, без її згодиподарував дочці, яка у свою чергу продала її ОСОБА_2 . Укладаючи договір дарування, ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_4 знали, що квартира є спільною сумісною власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1
та що вона не отримала частину квартири у власність.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 від 09 березня
2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Кузьміченко O. A.;
2) витребувати від ОСОБА_2 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 від 10 травня
2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Кузьміченко O. A.;
3) визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 ;
4) виділити їй та визнати за нею право власності на таке майно: холодильник "Atlant", виробник Білорусія, 2008 року виробництва, вартістю 1 900 грн; телевізор "Samsung Elektronics" вартістю 1 100 грн; диван кутовий вартістю 2 000 грн; мікрохвильова піч "Samsung" вартість 600 грн; шафа-купе вартістю 2 000 грн.
5) виділити ОСОБА_3 та визнати за ним право власності
на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 ;
6) виділити ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на таке майно: автомобіль легковий марки "Volkswagen Golf", 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; пральна машина "Ardo", виробництва Італія,
2007 року випуску, вартістю 1 550 грн; кухонний набір вартістю 2 000 грн; телевізор вартістю 6 000 грн; стіл з стільцями вартістю 1 500 грн; набір меблів для кімнати вартістю 2 766 грн; диван, вартістю 1 000 грн.
7) стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/2 частини вартості легкового автомобіля марки "Volkswagen Golf" 1988 року випуску, номерний знак
НОМЕР_1 , у сумі 15 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 28 листопада 2018 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. позовОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано частково недійсним договір дарування квартири від 09 березня
2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Кузьміченко О. А., реєстровий № 341, у частині дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири
від 10 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Кузьміченко О. А., реєстровий № 788, у частині купівлі-продажу
1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частки квартири
АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_3
та визнано за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль марки "Volkswagen Golf", 1988 року випуску, номерний знак
НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості легкового автомобіля марки "Volkswagen Golf" 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, у сумі 15 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що придбаний під час шлюбу спірний автомобіль марки "Volkswagеn Golf", 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, а також спірна квартира
АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ,
та з урахуванням вимог частини першої статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) належало їм у рівних частинах по 1/2 кожному.
Позивач згодна на отримання грошової компенсації замість своєї частки
у праві спільної сумісної власності на вищезазначений автомобіль, а тому суд першої інстанції вважає за можливе задовольнити заявлену вимогу щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 1/2 частини вартості автомобіля, а саме кошти в сумі 15 000 грн.
Оскільки спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і була відчужена ОСОБА_3 без згоди позивача, чим порушено права ОСОБА_1, а тому остання вправі витребувати 1/2 частину квартири шляхом визнання недійсним договору дарування в частині відчуження
1/2 частини квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ж частини квартири з подальшим визнанням за нею права власності
на цю частину з метою ефективного відновлення порушеного права.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 28 листопада 2018 року в частині визнання частково недійсним договору дарування квартири, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру в порядку поділу спільного майна подружжя та в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасовано.
Ухвалено в цих частинах нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування квартири, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру в порядку поділу спільного майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 775,41 грн.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 28 листопада 2018 року у частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ автомобіля та стягнення половини його вартості як компенсації, а також у частині відмови
у задоволенні позовних вимог про поділ іншого рухомого майна залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2
є добросовісним набувачем, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність письмової згоди другого з подружжя
на відчуження квартири є підставою для задоволення позовних вимог
в частині визнання недійсними договорів, адже в цьому випадку позивач має право на відповідну компенсацію вартості відчуженої квартири
за умови, що таке відчуження відбулося не в інтересах сім`ї. Оскільки позивач не заявляла позовних вимог про компенсацію вартості майна, відчуженого не в інтересах сім`ї, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про витребування 1/2 частини квартири шляхом визнання недійсним договору дарування в частині відчуження 1/2 частини квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ж частки з подальшим визнанням за позивачем права власності на цю частку.
Апеляційним судом зазначено, що рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_2 у частині визнання частково недійсними договорів дарування та купівлі-продажу квартири, визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири і стягнення з неї судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_2 ознайомлювалась з правовстановлюючими документами
і не могла не побачити, що спірна квартира виставлена на продаж відразу після її дарування (договір дарування квартири укладено 09 березня
2016 року, договір купівлі-продажу - 10 травня 2016 року. Квартиру продають за 150 000,00 грн, а згідно з договором дарування вартість квартири 260 000,00 грн. Купуючи спірну квартиру, ОСОБА_2 мала всі підстави засумніватися в праві відчужувача на відчуження майна.
Крім того, зазначає, що позов до суду про поділ майна було подано
у листопаді 2015 року і в період розгляду цивільної справи були укладені спірні договори.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 06 грудня 1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували
у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року, що набрало законної сили 10 лютого 2014 року, шлюб між сторонами розірвано.
Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за ОСОБА_3 зареєстрована на праві власності квартира
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про власності
на квартиру за № 1249, виданого 27 березня 2007 року Бориспільською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 12 червня 2007 року за № 429.
09 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Кузьміченко О. А.
за реєстровим номером 341, за умовами якого ОСОБА_3 безоплатно передав у власність ОСОБА_4, а остання прийняла від нього квартиру
АДРЕСА_1 .
10 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Кузьміченко О. А.
за реєстровим номером 788, за умовами якого ОСОБА_4 відчужила
на користь ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_1
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.