Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 554/5628/15-ц
провадження № 61-4042св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2019 року у складі судді Андрієнко Г. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (далі - КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі підприємства, яке відповідно до свого статуту має забезпечувати утримання та схоронність житлового фонду, виявляти самовільно зайняті квартири у житлових будинках, що знаходяться на балансі підприємства та забезпечувати їх вивільнення у встановленому законом порядку. Виконавчий комітет Полтавської міської ради надав йому доручення подати позовну заяву до суду про виселення ОСОБА_1 з квартири НОМЕР_1 у вказаному будинку .
Зазначало, що вказана квартира не приватизована, є комунальною власністю територіальної громади м . Полтави, зареєстрованих осіб у ній немає.
24 квітня 2015 року проведено обстеження вказаної квартири на предмет неправомірного проживання у ній сторонніх осіб, за результатами якого встановлено, що її самовільно займає ОСОБА_1 .
Крім того, вказувало, що відповідач 13 червня 2014 року звернувся до суду з позовом про визнання права користування даним житловим приміщенням. Під час розгляду встановлено, що його мати самовільно за відсутності рішення Полтавської міської ради, без отримання ордера та здійснення реєстрації вселилась у квартиру за вищевказаною адресою. З огляду на те, що мати ОСОБА_1 не була належним користувачем квартири, суд дійшов висновку, що останній також не має правових підстав для проживання в ній, оскільки єдиною підставою для вселення та проживання в квартирі є ордер.
Ураховуючи наведене, КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради просило суд виселити ОСОБА_1 із самоправно зайнятого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2019 року позов КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради задоволено.
Висилено ОСОБА_1 із самоправно зайнятого жилого приміщення - квартири АДРЕСА_6 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне жиле приміщення, як Про ОСОБА_2 (матір відповідача), так і ОСОБА_1 для проживання або користування Полтавською міською радою не надавалось, рішення Полтавською міською радою з цього приводу не приймалось, ордер не видавався, а заселення у спірну квартиру було здійснено самовільно ОСОБА_3 разом з її чоловіком, без отримання ордера та здійснення реєстрації за місцем проживання (прописки).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2019 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши обґрунтоване та законне рішення. Оскільки ОСОБА_1 вселився до спірного житла безпідставно, тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що спірна квартира є його єдиним житлом, а посилання апеляційного суду про те, що він зареєстрований за іншою адресою, є безпідставними, оскільки він знявся з реєстрації, за вказаною в судовому рішенні адресою, ще у 2014 році.
Посилається на те, що крім нього в спірній квартирі проживає і його малолітня донька, проте суди не залучили до участі у справі орган опіки і піклування.
Вказує, що він законно вселився до спірного жила, як член сім`ї своєї матері, а тому не може бути виселений без надання іншого житла. При цьому, зазначає, що необхідний для вселення ордер було підготовлено для його матері у 1991 році, проте він втратив чинність саме у зв`язку зі зміною складу сім`ї.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У червні 2020 року Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечувало проти вимог касаційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У червні 2020 року КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки безпідставність його проживання у спірній квартирі, яка перебуває в комунальній власності, встановлена преюдиційним рішенням суду, яке було правильно враховано судами при розгляді цієї справи. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З огляду на рішення 20 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста та знаходиться на балансі КП "Житлово-експлуатаційна організація №2" Полтавської міської ради.
У довідці абонентського відділу КП "ЖЕО №2" від 28 квітня 2015 року вказано, що у спірній квартирі зареєстрованих осіб немає, інформація про володаря особового рахунку на квартиру відсутня.
З акту від 24 квітня 2015 року, складеного начальником дільниці № 2 КП "ЖЕО №2" ОСОБА_4, майстрами технічних дільниць № 2 ОСОБА_5, ОСОБА_6 вбачається, що проведено обстеження квартири АДРЕСА_6 та на момент перевірки виявлено, що дану квартиру самовільно займає ОСОБА_1 . Відповідні дані про реєстрацію за вказаною адресою відсутні і в паспортному документі ОСОБА_1 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 січня 2015 року у справі № 554/8262/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтави про визнання права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, встановлено, що з 25 грудня 1991 року ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_5 не лише без ордера, але й за відсутності рішень виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів, котрі б надавали право на отримання ордера для заселення у дану квартиру. Отже, ОСОБА_3 була неналежним користувачем вказаної квартири. Разом з тим, зазначена особа фактично була зареєстрована на АДРЕСА_7 з 16 березня 1999 року.
Вказаним рішенням суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтави про визнання права користування житловим приміщенням було відмовлено за безпідставністю.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.