Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 754/17518/15-ц
провадження № 61-17132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року у складі судді Панченко О. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до кредитного договору від 13 листопада 2007 року № 11251094000 ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 50 000 доларів США, згідно з яким він зобов`язався повернути отриманий кредит в повному обсязі не пізніше 13 листопада 2017 року та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,90% річних.
Зазначало, що ОСОБА_1 не здійснював своєчасно та в повному обсязі платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, чим порушив взяті на себе зобов`язання. Станом на 08 грудня 2015 року загальна сума заборгованості складала 44 432,47 доларів США.
Вказувало, що з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 13 листопада 2007 року № 157452, відповідно до якого остання зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.
02 жовтня 2015 року відповідачам направлялися вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 08 грудня 2015 року вимоги банку залишені без задоволення.
Ураховуючи наведене, ПАТ "УкрСиббанк" просило суд:стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 432, 47 долара США, пеню та проценти у розмірі 25 917,90 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення.
Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 4 634,00 грн судових витрат, пов`язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з висновками експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29 березня 2017 року № 123/124/17-32 було встановлено, що підписи від імені відповідача ОСОБА_1, що містяться в графі "позичальник" на першому та другому аркушах додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року № 112519094000 укладеного від імені ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк" у рядку "__ ( ОСОБА_1 ) графи "клієнт" та у рядку "__( ОСОБА_1 ) графи "Оригінал даної додаткової угоди отримано 01 квітня 2009 р.", додаткової угоди № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року № 112519094000, укладеного від імені ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк" - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів та виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Отже, районний суд вважав, що позовні вимоги не доведені представником позивача під час розгляду справи, підписи від імені ОСОБА_1 в додаткових угодах № 1 та № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року виконані не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Доказів на підтвердження заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року, представником позивача суду не надано.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ПАТ "УкрСиббанк" - Фацул М. В. залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про недоведеність розміру заборгованості чи наявності заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором є правильним. Крім того, апеляційний суд вважав, що висновки районного суду з посиланням на висновоки експертів від 29 березня 2017 року № 123/124/17-32 є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки при їх ухваленні судами не враховано положення Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів" від 05 березня 2003 року № 82 та Постанову Національного банку України "Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" від 18 червня 2003 року № 254, оскільки банківська виписка по рахункам є належним, допустимим та достатнім доказом, що доводить факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника.
Стверджує, що правомірність кредитного договору та договору поруки відповідачами не спростовано, висновки почеркознавчої експертизи не встановили підробку підписів осіб, які їх уклали.
Вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки обставині виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором протягом семи років після укладення, в тому числі на умовах, які вже були встановлені відповідно до додаткової угоди до кредитного договору від 09 лютого 2009 року № 1 та від 01 квітня 2009 року № 2, після зміни схеми погашення кредиту на ануїтет, в розмірі 560,00 доларів США до дев`ятого числа кожного місяця.
Суди безпідставно відхили довідку-розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_1 станом на 08 грудня 2015 року за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 11251094000, сформованої на підставі даних бухгалтерського обліку банку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, роздрукованої на паперовому носії, відповідно до проведених 13 листопада 2007 року операцій банку з надання кредиту ОСОБА_1, шляхом зарахування кредитних коштів на власний поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає.
Зазначає, що в судовому засіданні в апеляційному суді представник позивача пояснив, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, долучений до позовної заяви виконано з урахуванням умов додаткової угоди від 09 лютого 2009 року № 1 та додаткової угоди від 01 квітня 2009 року № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року, отже, висновки судів попередніх інстанцій є правильними.
Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), у якому зазначено: "копія Генеральної угоди від 09 серпня 2012 року та виконаний банком розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Отже, стверджує, що належних та допустимих доказів існування заборгованості за кредитним договором позивачем не надано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду Черняк Ю. В. від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до кредитного договору від 13 листопада 2007 року № 11251094000 про надання споживчого кредиту, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, останньому було надано кредит в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США. ОСОБА_1 зобов`язався повернути отриманий кредит в повному обсязі не пізніше 13 листопада 2017 року, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,90% річних і виконати свої зобов`язання згідно з даним договором у повному обсязі згідно з графіком погашення кредиту (том 1, а. с. 7-11).
13 листопада 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 157452, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 13 листопада 2007 року (том 1, а. с. 14).
09 лютого 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року, а 01 квітня 2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року (том 1, а. с. 12-13).
02 жовтня 2015 року відповідачам було направлено вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 08 грудня 2015 року вимоги банку залишені без задоволення (том 1, а. с. 16-21).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29 березня 2017 року № 123/124/17-32 підписи від імені відповідача ОСОБА_1, що містяться в графі "позичальник" на першому та другому аркушах додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року № 112519094000, укладеного від імені ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" у рядку "__ ( ОСОБА_1 ) графи "клієнт" та у рядку "__( ОСОБА_1 ) графи "Оригінал даної додаткової угоди отримано 01 квітня 2009 р.", додаткової угоди № 2 до договору про надання споживчого кредиту від 13 листопада 2007 року № 112519094000, укладеного від імені ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк" - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів та виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (том 1, а. с. 176-185).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.