Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 175/2673/15-ц
провадження № 61-3187св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року у складі судді Шабанова А. М. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"; банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2011 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 237/2011, згідно з умовами якого відповідач отримав у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" кредит у розмірі 251 200 грн, строк повернення - до 27 травня 2017 року.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував: не повертав кредит у строки, визначені договором, та не сплачував проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 18 червня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 153 784,71 грн, яка складається із: 110 005,37 грн - основна заборгованість, 1 580,31 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 15 072 грн - комісія, 27 127,03 грн - штраф.
Ураховуючи викладене, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 153 784,71 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2011 року № 237/2011 у розмірі 153 784,71 грн, яка складається із: 110 005,37 грн - основна заборгованість, 1 580,31 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 15 072 грн - комісія, 27 127,03 грн - штраф.
Суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору позичальником виконувалися неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості. Відповідно до наданих позивачем доказів, зокрема розрахунку заборгованості, порушене право ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" підлягає захисту у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2016 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року відмовлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" комісії та штрафу скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у цій частині відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача кредитної заборгованості. Водночас постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, розпочато процедуру ліквідації та прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації з 21 листопада 2014 року до 20 лютого 2015 року. У цей період відповідач неодноразово звертався до банку з листами про встановлення способу оплати кредиту.
Зазначені вище обставини суд першої інстанції залишив без уваги, тоді як вони дають підстави вважати необґрунтованим нарахування штрафних санкцій у такому випадку, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 27 127,03 грн повинно бути скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, ураховуючи положення статті 11 частини четвертої Закону України "Про захист прав споживачів" щодо заборони кредитодавцю встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, не може вважатись законним та підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача комісії в сумі 15 072 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним, а доводи скарги щодо неправильного розрахунку суми заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи по суті відповідач неодноразово належним чином був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, до суду не з`являвся та у встановленому законом порядку розрахунок банку не спростував, письмових заперечень до часу ухвалення судом першої інстанції рішення не надав, як і заяву про застосування строку позовної давності. Крім того, апеляційний суд врахував визнання відповідачем в апеляційній скарзі факту наявності заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення не відповідають принципам законності та обґрунтованості, суди допустили неповноту, однобічність і необ`єктивність при розгляді справи, оцінка доказів, наявних у матеріалах справи, суперечить положенням статті 212 ЦПК України 2004 року. Суди не врахували надані відповідачем докази на підтвердження виконання ним у повному обсязі зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Також апеляційний суд не звернув увагу на різний розмір процентів, які зазначені у кредитному договорі та розрахунку заборгованості. Зазначене вище вказує на недотримання судами під час розгляду справи принципу змагальності сторін.
У поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначав про необхідність врахування під час розгляду цієї справи обставин, встановлених у справі № 175/3337/17 за його позовом до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживачів щодо визнання незаконним встановлення комісії у кредитному договорі.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заперечувало проти доводів ОСОБА_1, оскільки судовим розглядом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 27 травня 2011 року № 237/2011.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали цивільної справи № 175/2673/15-ц з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року справу № 175/2673/15-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
27 травня 2011 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 237/2011, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 251 200 грн на строк до 27 травня 2017 року.
Відповідно до наданого ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" розрахунку станом на 18 червня 2015 року у ОСОБА_1 перед банком утворилась заборгованість у розмірі 153 784,71 грн, з якої: заборгованість за кредитом -110 005,37 грн, заборгованість за відсотками - 1 580,31 грн, комісія - 15 072 грн, штраф - 27 127,03 грн.
Згідно з пунктом 2.8.2 кредитного договору від 27 травня 2011 року № 237/2011 позичальник зобов`язався повертати кредит черговими платежами щомісячно до дати, встановленої у графіку, у сумах, не менших за суми платежів, визначених графіком, а також належну до сплати комісію.
У разі порушення виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором від 27 травня 2011 року № 237/2011, ОСОБА_1 зобов`язався сплатити банку штрафні санкції, передбачені пунктами 4.2-4.3 кредитного договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з пунктами 1-4 частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Одним із способів припинення зобов`язання відповідно до статті 599 ЦК України є його виконання, проведене належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).