Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 740/2302/15-ц
провадження № 61-24654св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В.,
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Харченко Л. К., Кузюри Л. В., Вінгаль В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що з 30 березня 2011 року він працював на посаді юрисконсульта, а з 01 липня 2011 року його було переведено на посаду головного юрисконсульта КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства".
Наказом директора КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" від 06 грудня 2013 року № 230-К його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та з нього було утримано кошти із заробітної плати за не відпрацьований робочий час. Зазначений наказ рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 08 січня 2014 року визнано незаконним. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 березня 2015 року вказане рішення районного суду залишено без змін.
Наказом директора КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" від 30 грудня 2013 року № 249-К він був звільнений з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин).
Зазначав, що КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарство" в порушення вимог статті 116 КЗпП України не виплатило
у день звільнення усіх належних йому сум, відповідно до
статті 117 КЗпП України.
Середньоденна його заробітна плата складала 190,32 грн, невиплачена заробітна плата, виходячи із розрахунку за період з 30 грудня 2013 року (день звільнення) по 18 травня 2015 року (на день звернення до суду з цим позовом) складає 65 660,40 грн.
Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарство" 38 482,56 грн середнього заробітку за період з 12 березня 2015 року по 25 січня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 15 лютого 2016 року у складі судді Кобилецького І. Ф. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства", на час звільнення ОСОБА_1, останньому були виплачені усі належні суми, тому підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Справа апеляційним судом розглядалася неодноразово.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Останнім рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого
2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь ОСОБА_1 3 581,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час звільнення ОСОБА_1 з роботи - 30 грудня 2013 року, останній звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом про визнання незаконним наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, який був підставою для звільнення позивача та не нарахування частини заробітної плати у розмірі 79,20 грн, тобто існував спір про розмір належних до виплати сум, який було вирішено на його користь, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, у зв`язку з чим, він відповідно до статей 116, 117 КЗпП України мав право на виплату йому підприємством середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Періодом затримки розрахунку виплати середнього заробітку слід вважати 201 робочий день. Та з урахуванням зазначеного, розрахунок середнього заробітку має бути таким: 201 робочий день х 178 грн 16 коп. (середньоденна заробітна плата) = 35 810 грн 16 коп.
Середньомісячна заробітна плата позивача за останні повні робочі місяці перед звільненням (жовтень, листопад 2013 року) складала 2 828 грн
79 коп., а недоплачена сума - 79 грн 20 коп., що становить 2,80 % від середньомісячної заробітної плати. Наявність вищевказаної заборгованості була встановлена рішенням суду 12 березня 2015 року, однак добровільно сплачена відповідачем лише 25 січня 2016 року.
Таким чином, враховуючи те, що середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 35 810 грн 16 коп., колегія суддів вважала за необхідне стягнути з відповідача на користь
ОСОБА_1 3 581 грн, як 10 % від загальної суми середнього заробітку, що на думку апеляційного суду відповідатиме принципам справедливості і співмірності.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вказаний спір не регулюється застосованою судом апеляційної інстанції нормою частини першої статті 117 КЗпП України, згідно якої, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З огляду на непред`явлення ОСОБА_1, який не працював у день свого звільнення, вимоги до відповідача про сплату йому суми частини заробітної плати у розмірі 79,20 грн, відповідачем не було допущено невиплату останньому зазначеної вище суми у передбачений статтею 116 КЗпП України строк, оскільки перебіг такого строку пов`язаний з пред`явленням вимоги працівником про здійснення з ним розрахунку при звільненні, не розпочався взагалі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 травня 2019 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 08 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1
до КП "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні призначено до судового розгляду.