ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 804/3632/17
адміністративне провадження № К/9901/51876/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 ( суддя Гончарова І. А.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя: Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В. Мельник В.В.) у справі № 804/3632/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вереск" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вереск" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів ід 09.12.2016 № 500060006/2016/000146/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 09.12.2016 № 500060006/20106/00357 - з мотивів їх безпідставності.
В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задоволено, визнано протиправними і скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості від 09.12.2016 № 500060006/2016/000146/2 та картку відмови від 09.12.2016 № 500060006/20106/00357.Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Митниця звернулася касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі яких проводився розрахунок, а також декларантом не надано витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку наявним у матеріалах справи документам з дотриманням положень процесуального законодавства та дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження позивачем митної вартості товарів, а розбіжності, які містили деякі із них, усунуті та жодним чином не можуть вплинути на митну вартість товару.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що ТОВ "Вереск" в особі ПП "АІД Імпорт" 05.12.2016 року до м/п "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС була подана до митного оформлення електронна митна декларація "ІМ 40 ДЕ" на товар "тканина виготовлена з синтетичних поліпропіленових, стрічкових (плоских) комплексних ниток білого кольору, без покриття та ламінування, полотняного переплетіння, без ворсу, використовується для виробництва лайнер-бегів", якій присвоєно номер 500060006/2016/022997.
Митна вартість товару була визначено позивачем самостійно за основним методом (за ціною договору (контракту) у відповідності до умов контракту № 01/09-2016 від 01.09.2016, специфікації № 1 до контракту, інвойсу № СLTARP16-LLC001 від 01.09.2016. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB Qingdao.
Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані також СМR від 02.12.2016 № 906, коносамент QNDLEG169019 від 07.10.2016, довідка про транспортні витрати від 28.11.2016 № 15, пакувальний лист до інвойсу від 01.09.2016 № CLTARP16-LLC001, сертифікат походження товару від 09.11.2016 № 16С3728А0816/00033.
Контролюючим органом було зазначено, що подані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, у зв`язку з чим була висунута вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
На запит відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вереск" листом від 09.12.2016 № 912 були надані митна декларація країни відправлення від 06.10.2016 № 421320160000084886, цінова довідка від 06.12.2016, прайс-лист від 06.12.2016, платіжні доручення № 1 від 13.09.2016, від 27.10.2016 № 4.
За результатами розгляду документів, митним органом було зазначено, що розбіжності не були усунуті декларантом під час подання додаткових документів, у зв`язку з чим було винесено рішення про коригування митної вартості товарів 09.12.2016 № 500060006/2016/000146/2 та як наслідок картка відмови від 09.12.2016 № 500060006/20106/00357.У зв`язку з чим товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання для подальшого підтвердження заявленої декларантом митної вартості за митною декларацією "ІМ 40 ДЕ" від 10.12.2016 № 500060006/2016/023481.
Підставами для прийняття спірного рішення стали розбіжності, наявні, на думку митного органу, в поданих документах, а саме:
1.Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.
Згідно п. 5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2016 року № 01/09-2016 витрати на тару та пакування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
2. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до п. 6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.09.2016 року № 01/09-2016 поставка товару здійснюється на умовах FOB QINGDAO. Згідно документу, що підтверджує вартість перевезення від 28.11.2016 року № 15 вартість доставки товару становить 17 600 грн. Дана вартість не включає вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
3. В наданих до митного оформлення банківських платіжних документах відсутнє посилання на інвойс (проформу інвойсу), що унеможливлює ідентифікацію зазначеної передплати з оцінюваними товарами.
4. Відповідно до пакувального листа від 01.09.2016 року № CLTARP16-LLC001 загальна вартість нетто товару складає 12 066 кг, загальна вартість брутто товару складає 12 256 кг. Проте, у наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.102.2016 року № 421320160000084886 загальна вага нетто товару дорівнює загальній вазі брутто товару та становить 12 066 кг.
5. У наданому плайс-листі від виробника відсутня інформація щодо умов поставки з урахуванням яких надається цінова пропозиція та не зазначено протягом якого періоду буде чинна дана інформація.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості від 09.12.2016 № 500060006/2016/000146/2 та карткою відмови від 09.12.2016 № 500060006/20106/00357, ТОВ "Вереск" було подано адміністративний позов до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.