ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/324/18
адміністративне провадження № К/9901/55690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 ( суддя Балан Я.В) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 (головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Танасогло Т.М., Запорожан Д.В.) у справі №815/324/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (далі - ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ", позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2017/001338/2 від 29.12.2017, № UA100110/2017/001339/2 від 29.12.2017, № UA100110/2017/001340/2 від 29.12.2017, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2017/01584 від 29.12.2017, № UA100110/2017/01585 від 29.12.2017, № UA100110/2017/01586 від 29.12.2017.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що під час декларування товару ним було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару Митниці надано повний пакет документів, проте вона дійшла помилкового висновку про непідтвердження числового значення митної вартості товару у зв`язку із чим безпідставно прийнято рішення, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/001338/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001339/2 від 29.12.2017, №UA100110/2017/001340/2 від 29.12.2017; визнано протиправною та скасовано картку відмови Київської міської митниці Державної фіскальної служби у прийняті митної декларації, митному оформленні випуск чи пропуску товарів, транспортних засобів транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2017/01584 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01585 від 29.12.2017, №UA100110/2017/01586 від 29.12.2017. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, Митниця зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар.
У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку наявним у матеріалах справи документам з дотриманням положень процесуального законодавства та дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження позивачем митної вартості товарів, а розбіжності, які містили деякі із них, усунуті та жодним чином не можуть вплинути на митну вартість товару.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 22.04.2017 між ТОВ "Будтрест-ВВ" та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) укладено Контракт купівлі-продажу № HLF/BB-220417, за умовами якого, продавець продає, а покупець купує товари народного споживання, у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими та підписаними сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному Контракті та інвойсах і доповненнях до нього (п. 1.1. Контракту).
Для підтвердження митної вартості товарів за електронними митними деклараціями № UA100110/2017/117367 від 29.12.2017, № UA100110/2017/117368 від 29.12.2017, № UA100110/2017/117366 від 29.12.2017 надіслано до Київської міської митниця ДФС наступні документи: копію контракту купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22.04. 2017; копії інвойсів №HLF/BB-20171107 від 07.11.2017, №HLF/BB-20171107-1 від 07.11.2017, № HLF/BB-201711 від 11.11. 2017; копії коносаментів № MRFB17101679B від 07.11.2017, № MRFB17101679A від 07.11.2017, № MRFB17110680 від 11.11.2017; копії пакувальних листів № HLF/BB-20171107 від 07.11.2017, № HLF/BB-20171107-1 від 07.11.2017, № HLF/BB-201711 від 11.11.2017; копії CMR № 354 від 28.12.2017, № 423 від 28.12.2017, № 967 від 28.12.2017, № 010 від 28.12.2017, № 063 від 28.12.2017; копії прайс-листів продавця HENGSHUILINHAIFIBERGLASSCO., LTD (Китай) від 04.08.2017 та від 11.10.2017.
Проте, рішеннями № UA100110/2017/01584 від 29.12.2017, № UA100110/2017/01585 від 29.12.2017, № UA100110/2017/01586 від 29.12.2017 Київською міською митницею Держаної фіскальної служби відмовлено у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю.
При цьому, 29.12.2017 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2017/001338/2, № UA100110/2017/001339/2, № UA100110/2017/001340/2.
Фактичною підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки відповідача про те, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товарів документи містили розбіжності, а саме:
1) у копіях інвойсів наданих до митного оформлення товарів зазначено умови поставки СРТ Київ, тоді як у наданих пакувальних листах - СІF Одеса;
2) з наданих документів неможливо встановити понесені затрати на страхування та пакування поставленого товару;
3) з наданих прайс-листів неможливо встановити умови поставки та вартість товару від виробника.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини другої статі 257 Митного кодексу України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).