ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2731/18
адміністративне провадження № К/9901/63171/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 (суддя Потоцька Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 (головуючий суддя Кравченко К.В., судді: Вербицька Н.В, Джабурія О.В.) у справі № 815/2731/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів за №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018 та №UА100110/2018/000024/2 від 02.05.2018, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 та №UА100110/2018/00157 від 02.05.2018.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що під час декларування товару ним було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару Митниці надано повний пакет документів, проте вона дійшла помилкового висновку про непідтвердження числового значення митної вартості товару у зв`язку із чим безпідставно прийнято рішення, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 , залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018 та №UА100110/2018/000024/2 від 02.05.2018; визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 та №UА100110/2018/00157 від 02.05.2018. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, Митниця зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку наявним у матеріалах справи документам з дотриманням положень процесуального законодавства та дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження позивачем митної вартості товарів, а розбіжності, які містили деякі із них, усунуті та жодним чином не можуть вплинути на митну вартість товару.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 22.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрест-ВВ" (Покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №НLF/ВВ - 220417 (надалі - Контракт).
На підставі умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі "Товари народного споживання", у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними Сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному Контракті та інвойсах і доповненнях до нього (п.1.1. Контракту).
02.05.2018 та 15.05.2018 для підтвердження митної вартості товарів за електронними митними деклараціями №UА100110/2018/311802 (UA100110/2018/312038) та №UА100110/2018/313033 (UА100110/2018/313233) Товариством надіслано до Митниця наступні документи: пакувальні листи НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017 року, НLF/ВВ -20171118-А від 18.11.2017; рахунок фактуру (інвойс) - НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017, НLF/ВВ -20171118-А від 18.11.2017; коносаменти-NBPE17110327В від 18.11.2017, NBPE17110327А від 18.11.2017; копії автотранспортних накладних №№1, 2, 3, 4, 5 від 02.05.2018, №№1, 2, 3, 4, 5 від 14.05.2018; декларації про походження товару - НLF /ВВ-20171118-В від 18.11.2017, НLF/ВВ - 20171118-А від 18.11.2017; прейскуранти (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.11.2017; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу НЕР/ВВ-220417 від 22.04.2017; договір про надання послуг митного брокера №052001 від 20.05.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25.05.2016 та інформаціяю про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами за №2313508 від 19.04.2018.
Проте, рішеннями від 02.05.2018 №UА100110/2018/00157 та №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 Київською міською митницею Держаної фіскальної служби відмовлено у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю.
При цьому, 02.05.2018 та 15.05.2018 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100110/2018/000024/2 та №UА100110/2018/000027/2.
Позивач оскаржив вказані рішення про коригування митної вартості товарів у відповідності до положень Глави IV Митного кодексу України
Листами від 11.05.2018 за №3611/10/26-70-19-01 та №3943/10/26-70-19-01 від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача про відмову у скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів.
Фактичною підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки відповідача про те, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товарів документи містили розбіжності, а саме:
- в інвойсі зазначено, що умови поставки - "СРТ Київ", а в пакувальному листі - "СРТ Чорноморськ";
- на підставі поданих документів неможливо виокремити вартість палет, тари, упаковки від вартості самого товару;
- документ, наданий як прайс-лист, отриманий від продавця, а не від виробника товарів;
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини другої статі 257 Митного кодексу України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.