ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
справа №816/1023/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23271/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Чалого І.С., суддів: Пянової Я.В., Зеленського В.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору:
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, скаржник) звернувся до Октябрського районного суду м.Полтава з позовом ( з урахуванням уточнень) до Державної Фіскальної служби України (далі - Відповідач), третя особа - ОСОБА_2 у якому просив суд:
1.1. - визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення ОСОБА_1 щорічно санаторно-курортною путівкою для лікування у 2016 році.
1.2. - зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 санаторно-курортну путівку до санаторно-курортних закладів для лікування та оздоровлення за 2016 рік.
1.3. - стягнути з розрахункових рахунків Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.
1.4. - установити судовий контроль за виконанням цього рішення та зобов`язати Державну фіскальну службу України подати суду звіт про його виконання.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовує, тим що до 24.11.1998 року він проходив службу на посаді начальника оперативного відділу податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у м.Полтаві ДПА та наказом №139 ОП від 18.11.1998 року звільнений за ст.65 п. "а" за віком у відставку і перебуває на пенсійному обліку в Державній податковій службі України. Також він являється учасником бойових дій, тому має право на безоплатну путівку до санаторно-курортних закладів щорічно, однак таку путівку, в тому числі у 2016 році, йому надано не було, незважаючи на неодноразові звернення. При цьому йому було спричинено моральну шкоду у вигляді тяжких душевних страждань, що призвело до погіршення нормального життєвого укладу та стану здоров`я, у зв`язку з чим він змушений витрачати кошти на придбання ліків і оздоровлення.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення ОСОБА_1 щорічно санаторно-курортною путівкою для лікування у 2016 році.
3.2. Зобов`язано Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 санаторно-курортну путівку до санаторно-курортних закладів для лікування та оздоровлення за 2016 рік.
3.3. Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення та зобов`язано Державну фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання даного рішення протягом 30 днів з дня вступу його в законну силу.
3.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, являючись пенсіонером податкової міліції, учасником бойових дій, особою похилого віку, яка страждає на ряд серйозних хронічних захворювань та потребує лікування і перебуває на відповідному обліку відповідача, має право на щорічну санаторно-курортну путівку для лікування та оздоровлення у 2016 році.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року скасовано постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21.11.2016р. по справі № 816/1023/16-а в частині задоволення вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України; третя особа - ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач відмовляючи в надані путівки до санаторно-курортного закладу для лікування та оздоровлення діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до діючого законодавства.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
7. У касаційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на отримання безоплатної путівки до санаторно-курортних закладів щорічно, однак відповідачем зазначене право позивача не реалізовано, оскільки були відсутні кошти (не виділені) з Державного бюджету України, що в свою чергу свідчить про його протиправну бездіяльність.
8. Позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2016 року.
9. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
10. Ухвалою судді-доповідача Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
12. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
13. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М.
14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року №639/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
15. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
16. ОСОБА_1 до 24.11.1998 року проходив службу на посаді начальника оперативного відділу податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у м.Полтаві ДПА та наказом №139 ОП від 18.11.1998 року звільнений за ст.65 п. "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом податкової міліції (за віком), є учасником бойових дій, страждає на ряд хронічних захворювань (а. с. 7, 18, 103-105).
17. На звернення позивача ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про надання санаторно-курортної путівки, йому було відмовлено, зокрема:
- 15.02.2016 року відповідачем повідомлено, що кошти на вказані цілі виділено на 2016 рік в сумі 200 000 грн., однак не проведений конкурс із визначення відповідного санаторію (а.с.9);
- 10.03.2016 року надано аналогічне повідомлення (а.с.10);
- 23.06.2016 року відповідачем вже зазначено, що кошти на придбання путівок пенсіонерам податкової міліції не виділялись, закупівля путівок не проводилась (а.с.8).
18. Звернення позивача ОСОБА_1 до Державної Фіскальної Служби України у 2014 та 2015 році з цих питань також залишались без задоволення (а.с.11-17).
19. Не погоджуючись із наданими відповідями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
21. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
24. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.