ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 606/297/17
адміністративне провадження № К/9901/30233/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Теребовлянської міської ради Тернопільської області на постанову Теребовлянського міського суду Тернопільської області від 21.06.2017, прийняту у складі головуючого судді Малярчука В.В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, прийняту у складі колегії суддів: Довгополова О.М. (головуючий), Гудима Л.Я., Святецького В.В.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Теребовлянського міського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області, в якому просив суд:
1.1. - зобов`язати відповідача виплатити йому заробітну плату, яку він недоотримав за період вимушеного прогулу з 24.02.2016 до 13.10.2016, з урахуванням коефіцієнту індексації;
відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн;
1.2. - прийняти розпорядження та внести запис в його трудову книжку з дійсною причиною його звільнення з посади - пункт 1 статті 40 КЗпП України "Змін в організації виробництва і праці, в тому числі його ліквідації".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що постановою Теребовлянського районного суду від 29.11.2016,залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, скасовано розпорядження Теребовлянського міського голови Тернопільської області від 24.02.2016 № 50/2.4-к про його звільнення, у зв`язку з чим він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 03.02.2011 був прийнятий на посаду землевпорядника Підгайчицької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.
4. Розпорядженням голови Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 24.02.2016 № 50/2.4 "к" позивача було звільнено із вказаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).
5. ОСОБА_1 оскаржив це розпорядження в судовому порядку і постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, розпорядження відповідача від 24.02.2016 № 50/2.4 "к" було скасоване.
6. Оскільки, зазначеними судовими рішеннями було встановлено факт протиправності звільнення ОСОБА_1 із займаної, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Теребовлянський районний суд Тернопільської області постановою від 21.06.2017 позовні вимоги задовольнив частково.
8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Теребовлянського районного суду від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, скасовано розпорядження Теребовлянського міського голови Тернопільської області від 24.02.2016 № 50/2.4-к про звільнення ОСОБА_1, а отже, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
9. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
10. У касаційні скарзі Теребовлянської міської ради Тернопільської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
14. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
15. Згідно з частиною другою-третьою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
16. У разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
17. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).
18. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
19. В силу пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.