ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/1492/16
адміністративне провадження № К/9901/6439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеплоцької Христини Богданівни про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Глуханчука О.В. від 14.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Танасогло Т.М., Байка А.В., Яковлєва О.В. від 30.08.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеплоцької Х.Б. (далі - ГТУЮ, державний реєстратор відповідно, відповідачі), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №28908943 від 24.03.2016 про відмову у державній реєстрації права власності в порядку спадкування за законом на 63/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_2 з виділенням в жилому будинку літ. А - жилої кімнати 1-5 - 21,6 кв.м, веранди 1-1 - 15,9 кв.м, сарай - літ В, вбиральню літ. І. (далі - спірне рішення).
2. У позові наводились аргументи про те, що відповідач неправомірно відмовив їй у реєстрації права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння, оскільки для здійснення такої реєстраційної дії були подані усі необхідні документи, які відповідали закону і підтверджували відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
3. За наведеного позивач наполягала на відсутності у державного реєстратора заснованих на законі правових підстав для прийняття спірного рішення, яким відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016, позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване спірне рішення відповідача.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що подані позивачкою документи для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - частину домоволодіння, зокрема, ухвала суду про затвердження мирової угоди і визнання за ОСОБА_1 права власності на це майно в порядку спадкування за законом, відповідали вимогам законодавства і в розумінні статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), є підставо для такої державної реєстрації.
6. Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку про відсутність у відповідачів передбачених Законом №1952-IV підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви, а отже й про незаконність спірного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, ГТУЮ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у задоволенні позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Як випливає з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, після смерті матері позивачка звернулася до Третьої Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 . Однак, постановою державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 11.08.2015, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_2, з підстав неналежного оформлення права власності на вказану частку домоволодіння.
10 . В подальшому позивачка звернулася до Київського районного суду міста Одеси з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 63/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_2
11. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.12.2015 у цивільній справі №520/11827/15-ц затверджено мирову угоду, укладену між позивачкою та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 63/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2, та виділено позивачці в жилому будинку літ. "А" - жилу кімнату "1-5" -21.6 кв.м., веранду "1-1"- 15,9 кв.м., сарай-літ "В", вбиральню-літ "Г". /а.с. 13-14/
12. Ухвала Київського районного суду міста Одеси про затвердження мирової угоди набрала законної сили 23.12.2015.
13. Відповідно до вказаної ухвали Київським районним судом міста Одеси встановлено, що 18.12.2014 померла мати сторін ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 63/100 частини будинку по АДРЕСА_1 . Право власності на вказану частину будинку підтверджується рішенням суду, витягом про реєстрацію права власності в КП "ОМБТІ та РОН" від 18.01.2005 на 2/3 частини вказаного будинку та іншими документами. Сторони звернулись до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про вступ у спадщину після померлої матері. Після смерті матері сторони фактично вступили в спадщину: проживають в будинку та доглядають за ним.
14. З огляду на зазначене, оскільки рішенням суду за позивачкою визнано право власності в порядку спадкування за законом на 63/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, позивачка повторно звернулася до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області для проведення державної реєстрації права власності на вказане домоволодіння.
15. 24.03.2016, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 12.02.2016 о 12:09:53 годині за реєстраційним номером 15607127, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийнято рішення №28908943 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 . Підставою для відмови слугувало те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Також в рішенні зазначено, що за даними технічного паспорту об`єкт має самочинні будівництва.
17. Враховуючи викладене державний реєстратор, посилаючись на приписи частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, пункти 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127 в редакції, яка діяла станом на прийняття відповідачами спірного рішення), відмовив у державній реєстрації права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 .
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги зазначається, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно протиправності спірного рішення державного реєстратора не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а також не відповідають дійсним обставинам справи, у зв`язку з чим, на переконання скаржника, ухвалені ними судові рішення є незаконними і необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
19. Свою позицію ГТУЮ мотивує тим, що згідно змісту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції висновки суду стосувались лише одного з відповідачів - державного реєстратора, тоді як резолютивна частина вищезгаданого судового акту свідчить про задоволення позову до обох відповідачів.
20. Вищенаведені обставини залишились поза увагою колегії суддів під час апеляційного перегляду справи й, при цьому, як у постанові суду першої інстанції, так і в ухвалі апеляційного суду, не наведено мотивів, з яких виходили суди, задовольняючи позов саме до ГТУЮ.
21. Водночас, скаржник наполягає на тому, що подана ОСОБА_1 ухвала про затвердження мирової угоди і визнання за нею права власності на нерухоме майно (частину домоволодіння) не є підставою для здійснення державної реєстрації такого права, а отже вважає правомірним спірне рішення державного реєстратора, оскільки таке прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом 1952-IV і Порядком №1127.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Повноваження відповідачів у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом №1952-IV.
24. Відповідно до статті 4 Закону №1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
25. Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
26. За правилами, встановленими частиною першою статті 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
27. Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
28. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (частина третя статті 16 Закону № 1952-IV).
29. Згідно з положеннями частини сьомої статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
30. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону №1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
31. Варто зауважити, що до документів, які, у розумінні Закону №1952-IV є підставою для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав, віднесено й ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди (пункт 10 частини першої статті 27 цього Закону).
32. При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
33. Спірні правовідносини врегульовані й підзаконним нормативно - правовим актом - Порядком № 1127, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону №1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.