ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/4809/17
адміністративне провадження № К/9901/37280/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/4809/17
за позовом Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Київський страховий дім" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомісія) про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ПрАТ "Київський страховий дім"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017, ухвалену у складі судді Григоровича П.О. та
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Епель О.В., Карпушової О.В., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.04.2017 ПрАТ "Київський страховий дім" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомісії від 14.03.2017 № 539 "Про застосування заходу впливу до ПрАТ "Київський страховий дім".
Позовні вимоги ПрАТ "Київський страховий дім" обґрунтувало тим, що ним не було допущено жодних порушень законодавства на ринку фінансових послуг, оскільки в його діях відсутні порушення вимог Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). Відтак оспорюване розпорядження відповідача, на думку позивача є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім цього, позивач вказав на те, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, перебрав на себе функцію суду та вирішив питання про виплату страхового відшкодування.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 02.10.2017 ПрАТ "Київський страховий дім" звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою 05.10.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 №981/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
9. Протоколом розподілу справи від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
10. Ухвалою судді Верховного Суду від 18.07.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Суди встановили, що згідно із договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 №АІ/0387017 застрахована відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1 (забезпечений ТЗ).
За участю забезпеченого ТЗ під керуванням ОСОБА_1 та пішоходів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 05.07.2014 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), що має ознаки страхового випадку.
Слідчим відділу розслідування ДТП Слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Крупенком Б.І. ухвалено постанову від 30.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014180000000279 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_2 та середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_3
20.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Відшкодування" звернулося до ПрАТ "Київський страховий дім" із заявою про виплату страхового відшкодування в інтересах чоловіка потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (4872, 00 грн моральної шкоди); дочки потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (4872, 00 грн моральної школи та 22 235,21 грн витрат на поховання); дочки потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (4 872, 00 грн моральної шкоди).
Листами від 26.12.2016 № 2182 та від 10.03.2017 № 596 ПрАТ "Київський страховий дім" повідомило ТОВ "Відшкодування" про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю вини водія забезпеченого ТЗ у дорожньо-транспортній пригоді.
Нацкомісією на підставі скарги генерального директора ТОВ "Відшкодування" Ганджи А.А. проведено перевірку щодо виконання позивачем зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 №АІ/0387017 та дотримання ним вимог законодавства про фінансові послуги.
За результатами перевірки складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг, вчинені ПрАТ "Київський страховий дім" від 22.02.2017 №163/13-15/15, в якому зафіксовано порушення абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону 1961-IV щодо невиконання страховиком обов`язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Розпорядженням Нацкомісії від 14.03.2017 № 539 "Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" зобов`язано ПрАТ "Київський страховий дім" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомісію про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 04.04.2017.
Не погоджуючись із таким розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження став висновок про неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 № АІ/0387017 за заявою ТОВ "Відшкодування" в інтересах чоловіка та дочок потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки шкода, завдана при експлуатації транспортного засобу, виникає навіть за відсутності вини.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що ним було правомірного відмовлено у виплаті страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.04.2014 № АІ/0387017 за заявою ТОВ "Відшкодування" в інтересах чоловіка та дочок потерпілої ОСОБА_2, оскільки цивільно-правова відповідальність виникає за наявності сукупності умов які утворюють склад цивільного правопорушенням, зокрема за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664-III).
17. Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2664-III державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
18. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 21 Закону №2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
19. Частиною першою статті 28 Закону №2664-III передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
20. У відповідності до статті 39 Закону №2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.