ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/1705/19
адміністративне провадження № К/9901/33905/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Кіндрася Я.І., відповідача - Герасименка П.П.,
розглянув у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2019 (суддя - Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді - Сорочко Є.О., Федотов І.В.),
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" (далі - ТОВ "Інтеррейл Логістик", Товариство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2018 №0054971404, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1ʼ 647ʼ 238,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.10.2018 №984/26-15-14-04-04/40898030 ʼʼПро результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ за грудень 2017 року та січень, лютий 2018 рокуʼʼ (далі - акт перевірки), є безпідставними, оскільки господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер, підтверджуються належно оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, спрямовані на досягнення господарського результату. Позивач також зазначив, що не повинен нести відповідальність за податкову поведінку контрагентів, а також за можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31.10.2018 №0054971404.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі письмових доказів (первинних документів, якими оформлені операції з придбання Товариством у TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ транспортно-експедиційних послуг, податкових накладних, виписаних на ці операції) дійшли висновку, що ці операції фактично відбулися, суми податкового кредиту за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року позивач задекларував відповідно до норм статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача із TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ з придбання транспортно-експедиційних послуг, за результатами яких позивач збільшив податковий кредит на загальну суму 1ʼ 317ʼ 790,00 грн в податковому обліку з ПДВ за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року, були реальними, підтверджені належними обліковими та іншими документами, передбаченими правовими нормами для цього виду господарських операцій, та правильно відображені позивачем у податковому обліку. Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій з названими контрагентами з посиланням на кримінальні провадження, де фігурують ці юридичні особи, визнані судами непереконливими з огляду на те, що порушення кримінальної справи не є фактами, що позбавляють правових наслідків господарських операцій цих товариств, в тому числі і з позивачем. Суд виходив з того, що вироку у кримінальних провадженнях, який би набрав законної сили, немає, а докази, отримані в кримінальному провадженні, не можуть бути доказами для суду, що розглядає адміністративну справу. Суд також визнав обґрунтованим довід позивача щодо індивідуальної відповідальності платника податків. Стосовно доводів відповідача про недостатність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності, суд зазначив, що умовами договорів між позивачем та його контрагентами передбачено право останніх залучати до виконання робіт субпідрядні організації, що також не заборонено чинним законодавством.
ГУ ДФС подало касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на виявлені під час перевірки порушення Товариством податкового законодавства внаслідок декларування сум податкового кредиту за операціями з TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ, та вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (2, 6, 8, 9, 77, 78, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)), у зв`язку з чим неправильно встановили обставини у справі, а також неправильно застосували норми матеріального права, зокрема пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС та постанови Кабінету Міністрів України ʼʼПро утворення територіальних органів Державної податкової службиʼʼ від 19.06.2019 №537 відповідач у справі (ГУ ДФС у м. Києві) замінений процесуальним правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 09.10.2018 №984/26-15-14-04/40898030.
У акті зафіксовано встановлені перевіркою порушення Товариством правил податкового обліку, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до державного бюджету, на 1ʼ 317ʼ 790,00 грн, в тому числі, за грудень 2017 року - 237ʼ 420,00 грн, січень 2018 року - 581ʼ 620,00 грн, лютий 2018 року - 498ʼ 750,00 грн.
Такий висновок в акті перевірки вмотивований тим, що Товариство завищило податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за грудень 2017 року та січень - лютий 2018 року за рахунок сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг (організація перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України, винагорода експедитора) у TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ, включивши суми ПДВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних цими постачальниками відповідно до договорів від 01.02.2018 №01-02/2018, від 29.11.2017 №2911/2017т, від 25.12.2017 №1104. Такий висновок обґрунтований посиланням на податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю стосовно постачальників вказаних послуг по ланцюгу постачання. Відповідно до цієї інформації TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ, TOB ʼʼТоргівельна Група ʼʼКастаʼʼ та TOB ʼʼПродуктова Інноваційна Компаніяʼʼ не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності; до контролюючого органу не звітують; основний вид їх господарської діяльності відмінний від виду діяльності, операції у межах якої задекларовані позивачем; вони є посередниками в ланцюгу постачання, мають спільного постачальника цих же послуг (ТОВ ʼʼРиба Торгʼ'); всі постачальники в ланцюгу постачання задекларували податковий кредит за операціями з придбання насіння сільськогосподарських культур, товарів споживання, харчових продуктів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що не співпадає з предметом поставок на адресу наступного покупця, в тому числі позивача; згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2018 (справа №757/3799/18-к) TOB ʼʼСтронг Ком`юнітіʼʼ входить до транзитно-конвертаційної групи підприємств, які надавали послуги підприємствам реального сектору економіки при незаконній податкової мінімізації (сприяли ухиленню від сплати податків) у 2017-2018 роках.
На підставі актa перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 №0054971404, яке є предметом оскарження у цій справі.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий цього пункту).
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітністьʼʼ від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на період спірних операцій) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений цією нормою.
Підпунктом ʼʼаʼʼ пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий пункту 198.3 ПК).
Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.