ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 461/5850/16-а
адміністративне провадження № К/9901/4263/17, К/9901/931/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 14.08.2017р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_1, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про скасування наказу,
встановив:
У вересні 2016р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №А-384 від 14.11.2011 р., яким громадянці ОСОБА_1 затверджені вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції з розширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини простору горища у зв`язку із поданням нею неправдивих відомостей.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.11.2011 року №А-384, яким ОСОБА_1 затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції з розширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини простору горища, виданий з порушенням чинного законодавства, зокрема з порушенням вимог ст. ст. 319, 369, 382 ЦК України, на підставі згоди, яку він не надавав, і без урахування незадовільного технічного стану будинку.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 14.08.2017р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Скасовано Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №А-384 від 14.11.2011р., яким затверджено ОСОБА_1 вимоги до архітектурно - планувальної частини проекту реконструкції з розширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини простору горища.
Провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 закрито.
Департамент містобудування Львівської міської ради не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що аварійний стан окремих ділянок несучих конструктивних елементів даху в буд. АДРЕСА_1 був офіційно підтверджений висновком міжвідомчої комісії 18.03.2011р. та наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 25.03.2011р. №1157, Департамент при розгляді звернення ОСОБА_1 від 07.10.2011р. щодо затвердження вимог до архітектурно-планувальної частини проекту перепланування кв. НОМЕР_2 та доданих до неї документів не був зв`язаний вимогами щодо обов`язкового погодження реконструкції горища з іншими власниками квартир, як це передбачено п.1.14 Положення про надбудову, а керувався п. 1.15 Положення, яке дозволяє вирішувати порушене питання без наявності згоди інших власників.
Також посилається на те, що дах у будинку позивача не міг бути віднесений до категорії допоміжних приміщень, що свідчить про неможливість поширення на вказані правовідносини приписів п.1.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, на які послався суд апеляційної інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_8 не погодилась з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та закрити провадження у справі.
В обрунтування касаційної скарги посилається на те, що відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із прийняттям оскаржуваного наказу не породжує для нього і права на захист, тобто права на звернення із такими позовними вимогами до адміністративного суду, а відповідні посилання позивача на порушення його права є безпідставним, оскільки зазначений наказ не стосується його безпосередньо. Публічно-правові відносини між ним та департаментом не виникли. Характер спору, на якому наголошує позивач, є цивільним.
Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції повинен був закрити провадження не лише в частині позовних вимог до мене, але у справі в цілому, оскільки спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового спору.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга Департаменту містобудування Львівської міської ради підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_1 - власником квартири НОМЕР_2 у цьому ж будинку.
14.11.2011р . Департамент містобудування Львівської міської ради видав Наказ №А-384 "Про затвердження гр. ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції з розширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини простору горища".
Відповідно до цього Наказу підставою для його видання було звернення громадянки ОСОБА_1 від 07.10.2011 року №3-Г-22906; ескізний проект на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2006 р. №10999702; свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 30.12.2014 р. серія НОМЕР_1 ; згода співвласника квартири АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_9 від 17.10.2011 р.; акт ЛКП "Айсберг" щодо обстеження технічного стану квартири/нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 від 15.09.2011 р.; висновки управління архітектури департаменту містобудування від 15.08.2011 р. №2401-3вих-2216, управління охорони історичного середовища від 24.06.2011 р. №04/2030, завірені ЛКП "Айсберг"; згоди власників квартир будинку АДРЕСА_1; попередні технічні умови ПАТ "Львівгаз" від 06.09.2011р. №19/757; технічні висновки інституту "НДІпроектреконструкція" про визначення технічного стану конструкцій даху та покрівлі житлового будинку на АДРЕСА_1 та можливості влаштування мансардного поверху в об`ємі горища для квартир НОМЕР_2, №8 і №9 4-го поверху будинку.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що права, свободи та інтереси позивача наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.11.2011 р. № А-384 порушені не були.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згода власників усіх квартир, завірена директором житлово-експлуатаційної організації, ОСОБА_1 не надана, оскільки з заяви мешканців будинку АДРЕСА_1, видно, що така не підписана власником квартири НОМЕР_3 - ОСОБА_3 . Також свій підпис заперечує власник квартири НОМЕР_4 цього будинку, позивач.
Суд виходив з того, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки колективному листу, в якому мешканці висловлювали незгоду щодо проведення робіт з розширення квартири НОМЕР_2 за рахунок горища; вказаний лист скеровано на адресу компетентних органів ще у 2010 році, заздалегідь до видання оспорюваного наказу №А-384, що свідчить про незгоду мешканців щодо розширення горища ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до п.п.1.1 -1.3 Рішення ЛМР №442 від 06.07.2007, вказане положення приймалось з метою залучення інвесторів до проведення ремонту дахів. В ньому чітко прописано порядок проведення інвестиційного конкурсу на залучення інвесторів, вимоги до складу конкурсних комісій та порядок проведення реконструкцій горищ під мансардні приміщення та надбудов у випадку відсутності інвестора. Вказане положення містить п.2.1.6, який передбачає, у випадку відсутності інвестора, обов`язкову "згоду власників (повнолітніх наймачів) усіх квартир, завірену директором житлово-експлуатаційної організації".
Суд дійшов висновку, що оскільки власницею квартири НОМЕР_2 - ОСОБА_1 не подано документів про те, що вона являється переможцем інвестиційного конкурсу, відтак, необхідно брати до уваги розділ 2 вищевказаного положення, тобто згода власників усіх квартир будинку є обов`язковою (п. 2.1.6 Положення).
Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач до ОСОБА_1 про скасування наказу не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 2 ст. 157 КАС України, роз`яснює, що даний спір в частині позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.