ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 809/3896/13-a
касаційне провадження № К/9901/27616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Транскомавто" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 (суддя Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 (судді: Судова-Хомюк Н.М., Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Приватного підприємства "Транскомавто" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ПП "Транскомавто" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0017981503 про визначення грошового зобов`язання з податку за землю в сумі 120639,47 грн за основним платежем та в сумі 25877 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що власники та землекористувачі землі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Позивач не має обов`язку сплачувати земельний податок за всю земельну ділянку, оскільки у державному земельному кадастрі відсутні дані про державну реєстрацію права власності або права постійного користування, позивач не має державних актів на право власності або постійного користування, цивільно-правових угод щодо придбання вищевказаної земельної ділянки чи отримання її в оренду. Тому, донарахування податковим органом земельного податку та штрафних санкцій є протиправним.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2015 відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2016 залишив без змін постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015.
ПП "Транскомавто" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що відповідач вже нараховував за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2012 № 0000872302 податкове зобов`язання із земельного податку за 2011 рік ДКП "Реконстурктор", в якого позивач придбав нежитлові приміщення, розташовані на цій земельній ділянці. Контролюючий орган безпідставно застосував розмір нормативної грошової оцінки земель міста Івана-Франківська, визначений у рішенні Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008, оскільки Івано-Франківський міський суд постановою від 14.12.2014, яку залишив без змін Вищий адміністративний суд України, визнав незаконним пункт 2 цього рішення міської ради. Окрім того, позивач не має обов`язку сплачувати земельний податок за всю земельну ділянку, оскільки право власності чи право користування не було зареєстровано.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 13.07.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.07.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2013 № 0017981503 грошового зобов`язання з податку за землю в сумі 120639,47 грн за основним платежем та в сумі 25877 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 02.08.2013 № 833/1503/36732883, про порушення вимог пунктів 49.1, 49.2 статті 49, пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.
Контролюючий орган виходив з того, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.2011, який зареєстрований у державному реєстрі правочинів 14.02.2011 за № 4333330, придбав у ДКП "Реконструктор" нежитлові приміщення, які розміщені на земельній ділянці загальної площею 1,5295 га, що знаходиться у м. Івано-Франківську по вул. Василишина, 20, а тому з 14.02.2011 є платником земельного податку, який зобов`язаний подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік та сплачувати земельний податок. Позивач не виконав такі обов`язки за 2011 (з 14.02.2011), 2012 та 2013 роки.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Абзацом 1 пункту 49.2 статті 49 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 ПК:
земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72);
землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73);
земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74);
плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).