1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2040/6253/18

адміністративне провадження № К/9901/20010/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є., Ральченка І.М. від 18 червня 2019 року у справі № 2040/6253/18 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Голова Національної поліції України Князєв Сергій Миколайович, про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ.

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адіністративного суду з позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, за участю третьої особи: Голови Національної поліції України Князєва С.М., в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 24 січня 2018 року № 57 о/с у частині, що стосується відрядження до Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Головного управління Національної поліції в Харківській області призначати наказом від 29 січня 2018 року № 21 о/с відповідно до п. 2 ч. 1, ст. 65, ч. 9 ст. 71 Закону України "Про Національну поліцію" полковника поліції ОСОБА_1 на посаду начальника сектора кримінальної поліції Коломацького відділення поліції Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29 січня 2018 року № 21 о/с у частині призначення полковника поліції ОСОБА_1 на посаду начальника сектору кримінальної поліції Коломацького відділення поліції Валківського відділу поліції в Харківській області;

- зобов`язати Національну поліцію України згідно з ч. 9 ст. 71 Закону України "Про Національну поліцію" призначити з 12 січня 2018 року полковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу апарату Національної поліції, яка є рівнозначною посаді доцента кафедри Харківського національного університету внутрішніх справ та звільнити позивача з цієї посади зі служби в поліції з 11 квітня 2018 року.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 11 червня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.

4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року вказану апеляційну скаргу повернуто позивачу без розгляду.

5. Ухвалюючи вказане рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції, натомість до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги необхідно подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга правомірно подана позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 297 КАС України. Також судом апеляційної інстанції порушено принцип, закріплений у п. 8 ст. 129 Конституції України.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційну скаргу подано до суду 16 липня 2019 року.

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі суддів: Желєзного І.В., Шарапи В.М. та Чиркіна С.М.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 2040/6253/18 та витребувано матеріали справи.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

12. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

13. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

14. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

15. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

16. Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ст. 13 КАС України.

17. Згідно з ч.1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.


................
Перейти до повного тексту