ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року
м. Київ
справа №806/2433/16
адміністративне провадження №К/9901/41917/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №806/2433/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Шевчук С.М., Шидловський В.Б.),
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0024121302, №0024091302 від 21.09.2016, рішення про застосування штрафних санкцій №0024111302 від 21.09.2016, вимоги про сплату боргу №Ф-0024101302 від 21.09.2016, №Ф-29334-06 від 02.11.2016, винесені Коростенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 позов задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №806/2433/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №806/2433/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 касаційний розгляд справи №813/5584/15 призначено у судовому засіданні без повідомлення сторін на 07.07.2020.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені документи, що підтверджують понесені витрати та отримані доходи, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Як вважає позивач, відсутність розрахункових документів, за наявності інших доказів проведення розрахунків та накладних на придбання товару, не може бути безумовною підставою для невнесення зазначених у цих накладних сум до витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. На думку позивача, понесені ним витрати підтверджено документально, тому наявні підстави для їх віднесення до складу витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Враховуючи, що при визначенні доходу позивача не було враховано витрати по господарських операціях з контрагентами у 2013-2015 роках, тобто невірно визначено базу оподаткування, відтак, неправильними є висновки про заниження позивачем суми військового збору та єдиного внеску, що підлягають сплаті. Позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу. Податковий орган наголошує на приписах статті 44 Податкового кодексу України, пункт 44.1 цієї статті вказує, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Відповідач просить залишити касаційну скаргу підприємця без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2012 по 31.12.2015, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт 05.09.2016 від №105/1142/13-03/3338018085, яким встановлено порушення:
підпункту 16.1.12 пункту 16.1. статті 16, пунктів 44.1., 44.3, статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України,
пунктів 3, 4 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат ф.№10, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025; пунктів 6, 7 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 в ході перевірки встановлено неведення обліку доходів та витрат в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в книзі обліку доходів та витрат за формою ф.10;
підпункту 16.1.12, пункту 16.1 статті 16, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 177.2 статті 177, підпункту 177.4.1 пункту 177.4, пункту 177.10, статті 177, підпункту 177.5.1 пункту 177.5.1 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 чистого оподаткованого доходу на загальну суму 195452,00грн., що призвело до заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29317,81 грн.;
пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України до Закону України від 31.07.2013 №1621-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в частині заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34грн.;
частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження в період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7% на загальну суму 747455,00грн.;
підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, статті 233 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано декларацію з акцизного податку за січень 2015 року, фактично подано 24.02.2015, граничний термін подання якої до 20.02.2015.
За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 ОДПІ, серед інших, були прийняті:
податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0024121302, яким визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 36647,26грн., в тому числі 29317,81грн. за податковим зобов`язаннями, 7329,45грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0024091302, яким визначено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 764,18грн., в тому числі 611,34 грн. за податковими зобов`язаннями, 152,84грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
рішення від 21.09.2016 №0024111302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, зокрема за донарахування 74745грн. єдиного внеску застосовано штрафні санкції в сумі 9628,25грн.;
вимога від 21.09.2016 №Ф-002410132, якою зобов`язано сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 74745,00грн.;
вимога від 02.11.2016 №Ф-29334-06, якою зобов`язано сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 79233,00грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями та вимогами, позивач оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, посилаючись на те, що при визначенні доходу позивача, перевіряючими безпідставно не було враховано понесені витрати за операціями з ТОВ ТК "Полісся-продукт" у 2013-2014 роках та ПП Аудиторською фірмою "Фаворит" у 2015 році, тобто невірно визначено базу оподаткування (чистий оподаткований дохід), неправильними є і висновки щодо заниження позивачем суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34грн. та щодо заниження в період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7% на загальну суму 747455,00грн. Суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, винесені ОДПІ без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд вказав, що при придбанні товарно-матеріальних цінностей позивач повинна отримувати накладну, яка є документом, що підтверджує відвантаження (передачу) товарів, та документ, який підтверджує не тільки оплату товару, але і його передачу - це розрахунковий документ, встановленої форми та змісту. При цьому, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, наявність у позивача накладних за умови відсутності розрахункових документів (фіскальних, товарних чеків, прибуткових касових ордерів) не є підтвердженням фактично понесених витратна придбання товару та не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до валових витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України при визначенні об`єкту оподаткування фізична особа-підприємець повинна документально підтвердити витрати, пов`язані з її господарською діяльністю.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Бухгалтерський облік, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частинами першою-другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.