Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 204/7246/13-ц(провадження № 14-81 цс 20)
16 червня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 16 червня 2020 року повернула на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ухвалою від 28 квітня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 815/3687/17.
2. Зокрема, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що норми частини третьої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за якою перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів, та частини третьої статті 34 ЦПК України, за якою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, регулюють тотожні правовідносини.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 06 березня 2019 року у справі № 815/3687/17 виклав правову позицію, що «судом» у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 та частини третьої статті 33 КАС України є склад суду, визначений для розгляду і вирішення справи та/або певного процесуального питання. При цьому перегляд судових рішень в апеляційному порядку, за загальним правилом, здійснюється судом у складі колегії з трьох суддів. КАС України допускає прийняття судових рішень у разі колегіального розгляду справи лише суддею-доповідачем у справі, проте в чітко визначених цим Кодексом випадках. КАС України прямо передбачені ухвали, які на стадії апеляційного перегляду приймаються суддею-доповідачем одноособово,наприклад ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (частина п`ята статті 298 цього Кодексу). Проте статтею 299 КАС України встановлено необхідність вирішення питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження судом апеляційної інстанції, тобто колегією у складі трьох суддів. Отже, ухвала апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка постановлена суддею-доповідачем одноособово, є порушенням вимог статей 4, 33 та 299 КАС України та не може вважатися постановленою «судом, встановленим законом» згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4. Проте колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає що відповідно до частини третьої статті 34 ЦПК України (частини третьої статті 33 КАС України) колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів здійснюється перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції по суті. Інші питання апеляційного провадження визначені параграфом 2 глави 1 розділу V ЦПК України (параграфом 2 глави 1 розділу ІІІ КАС України) (відкриття апеляційного провадження) вирішуються суддею-доповідачем у справі, судом апеляційної інстанції у складі судді відповідного апеляційного суду (судді-доповідача одноособово).
5. При цьому колегія суддів вказала на те, що таке тлумачення частини третьої статті 34 ЦПК України є усталеним у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на постанови від 04 липня 2019 року у справі № 661/1308/16?ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 754/11709/16-ц.
6. За таких обставин, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від правових висновків щодо застосування норми права викладених у вищезазначеній постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 815/3687/17.
7. Велика Палата Верховного Суду приймаючи рішення про повернення цієї справи для розгляду до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилалась на доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення суддями апеляційного суду норм ЦПК України внаслідок вирішення питань поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та відкриття апеляційного провадження у справі неналежним складом суду (одноособово).
8. За частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
9. Тобто за правилами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження.
10. Однак питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у справі вирішувалося в оскаржуваних ОСОБА_1 ухвалах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року та Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в частині оскарження яких Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалою від 05 серпня 2019 року з огляду на те, що ці ухвали не підлягають оскарженню.
11. Разом з тим Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 16 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, яка не містить жодних висновків щодо застосування зазначених норм процесуальних законів. Зі змісту цієї постанови вбачається, що суд розглянув справу по суті спору, що виник у сфері трудових правовідносин.
12. Таким чином, відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можна лише за умови, якщо у справі, яка розглядається, викладено правовий висновок