Постанова
іменем України
07 липня 2020 року
м. Київ
справа №755/12651/15-к
провадження № 51-4001км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої КретГ. Р.,
суддів Григорʼєвої І. В., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року укримінальному провадженні щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Арциза Одеської області, жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомДніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання увидіштрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 01липня 2019 року апеляційну скаргу захисника Фесенка С. І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишив без задоволення, а вказаний вирок - без змін.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Як установив суд, 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 близько 12:44 біля будинку № 6 на вул. Краківській у м. Києвіна ґрунті неприязних відносин умисно ОСОБА_3 рукою вобличчя,подолавши таким чином опір зі сторони потерпілого, а потім продовжив завдавати йому ударів в обличчя, чим заподіявлегкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній ОСОБА_4, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що апеляційний суд не дав відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення, зокрема відсутність у матеріалах провадження доказів наявності у потерпілого тілесних ушкоджень. Вважає, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також зазначає, що безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, а ухвала апеляційного суду не узгоджується з вимогами статей 370, 419 КПК.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений вказує, що судом неправильно оцінені докази, що покладені в основу вироку, з точки зору вимог статей 86,94 КПК, зокрема, зазначає, що DVD-R диск, на якому зафіксовано події, що мали місце 31 грудня 2014 року, та висновок судово-медичного експерта № 482/Е від 16 березня 2015 року є недопустимими доказами.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції потерпілий та прокурор заперечували проти задоволення касаційних вимог засудженого.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі статтями 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою; у ній має бути зазначено мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення зазначаються підстави, на яких її було визнано необґрунтованою.
Суд касаційної інстанції, керуючись ст. 433 КПК, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин, дійшов висновку, що при постановленні оспорюваної ухвали істотних порушень вимог закону допущено не було.
Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою захисника Фесенка С. І. в інтересах ОСОБА_2, встановив, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах,оцінених відповідно до ст. 94 КПК.
Усупереч твердженням, викладеним у касаційній скарзі, апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту щодо незаконності засудження ОСОБА_2,у своєму рішенні навів і проаналізував зміст конкретних доказів, покладених в основу обвинувального вироку, зокрема: показань потерпілого ОСОБА_1, в яких він наполягав на тому, що 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 завдав йому трьох ударів рукою в ділянку голови та обличчя; ОСОБА_5, яка підтвердила показання потерпілого та повідомила, що бачила у нього кров на обличчі та розбиту губу; свідка ОСОБА_6, яка є судово-медичним експертом та підтвердила висновок № 482/Е, а також проаналізувала фактичні дані, що містяться в протоколі перегляду відеозапису з камер спостереження від 18 лютого 2015 року та на самому диску з відеозаписом; протоколу перегляду відеозапису з камер спостереження від 18 лютого 2015 року; висновку експерта № 482/Е від 05-16 березня 2015 року, висновку експерта № 19/18-33Ф від 22 травня 2015 року, а також інших письмових доказів. Переконавшись у тому, що місцевий суд упродовж проведення слідства виконав вимоги ст. 91 КПК і правильно встановив фактичні обставини справи, апеляційний суд відповідно до цих обставин обґрунтовано погодився з кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 125 КК.