Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Григор`єва І.В.,
Макаровець А.М.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Вараниця В.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Аносова Ю.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Великолепетинського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року та вирок Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився
уродженця с. Заводівка Горностаївського району Херсонської області, засудженого за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого, зазначаючи, що за оскарженими судовими рішеннями призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) скасувати вказані рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вимогу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неповно досліджено обставини вчинення злочину, не надано належної оцінки зібраним у провадженні доказам, не враховано порушень, допущених судом першої інстанції, у тому числі й несправедливо визначену міру покарання.
Стверджує, що за наявності достатніх підстав для скасування вироку суду першої інстанції зазначені порушення апеляційним судом не було взято до уваги, зокрема щодо необхідності призначення необхідного і достатнього для виправлення особи покарання.
2. Зміст оскаржених судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, вирок якого оскаржується
За вироком Великолепетинського районного суду Херсонської області від 16 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язано періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто на користь потерпілого
10507,73 грн на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 25 000 грн - моральної шкоди.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, вирок якого оскаржується
За вироком Херсонського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено.
Вказаний вирок в частині призначення покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок.
Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з поміщенням до кримінально виконавчої установи закритого типу.
У решті вирок суду залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
09 жовтня 2018 року близько 20:00 ОСОБА_1, знаходячись в житловому будинку АДРЕСА_1 за місцем свого тимчасового проживання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів сталевим молотком по голові потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив останньому згідно з даними висновку експерта від 11 квітня 2019 року № 11/225, тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток черепу, забій головного мозку, крововилив під тверду мозкову оболонку, забиті рани та синці на голові, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні Суду просив залишити касаційну скаргу без задоволення на підставах її необґрунтованості та справедливо визначеного реального покарання засудженому без застосування положень ст. 75 КК України.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 50.Поняття покарання та його мета
Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
Частина 1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
4.1.3 Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
Частина 1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.2.2 Стаття 374. Зміст вироку
Частина 3. У мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема:
2) у разі визнання особи винуватою:
мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.
4.2.3 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції
Частина 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, зокрема:
4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
4.2.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
5. Мотиви та висновки Суду
5.1 Межі касаційного перегляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду Судом оскаржених судових рішень, встановлених КПК України, касаційний розгляд здійснено в частині перевірки відповідності призначеного виду та міри покарання, яке визначено відбувати реально, тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 [4.2.4].
Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину за встановлених і викладених у судових рішеннях обставин, а також правова оцінка його протиправного діяння у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не є предметом перегляду Суду.
5.2 Щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість
Що стосується доводів, що призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим через суворість, то вони не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на таке.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного і доцільного покарання, яке має ґрунтуватися на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.