ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 462/4278/14-к
провадження № 51-1421 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, здійснив видачу завідомо неправдивих офіційних документів, достовірно знаючи про те, що в акті приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року та довідці про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2011 року містяться недостовірні дані щодо використаних будівельних матеріалів, а саме, завищено обсяг закладених під час поточного ремонту покрівлі будівельних матеріалів та вартість самих робіт, тобто вчинив службове підроблення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального закону не надав належної правової оцінки доказам сторони обвинувачення у їх сукупності та взаємозв`язку, що призвело до безпідставного виправдання обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені порушення, належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно зі ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.