Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1048/2001
провадження № 61-4605св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у складі Карпенка О. Л.
у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 27/50 частин будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що із травня 1967 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 .
У них народилися діти: ОСОБА_4, 1968 року народження, ОСОБА_5, 1974 року народження та ОСОБА_6, 1977 року народження.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинув.
Згідно з договором дарування 27/50 частин зазначеного будинку належала ОСОБА_3, проте капітальний ремонт і будівництво господарських споруд вона здійснювала разом із чоловіком.
На час звернення до суду вона проживає у зазначеній частині житлового будинку, у зв`язку з чим просила визнати за нею право власності на 27/50 частин будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 2001 року визнано право власності на 27/50 частин будинку АДРЕСА_1 із належними до нього господарськими будівлями за ОСОБА_7 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що з травня 1967 року ОСОБА_7 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3, вела спільне господарство, приймала участь у будівництві господарських споруд, робила капітальний ремонт будинку, тому згідно із положеннями статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 2001 року у цій справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало чинності, може розцінюватися, як порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року скаргу ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що про існування рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 2001 року їй стало відомо 22 листопада 2019 року, а з матеріалами справи її представник ознайомився 03 грудня 2019 року. Шлюб між її батьками укладено не було, тому матір не була спадкоємицею після смерті батька. Враховуючи те, що вона та її сестри були неповнолітніми, тому в силу свого віку не мали повного об`єму дієздатності та не могли реалізувати своє право на звернення із заява про прийняття спадщини.
Місцевий суд на порушення вимог статті 105 ЦПК України не залучив дітей померлого до участі у справі, тобто суд вирішив питання про їх права, обов`язки та інтереси без їх участі.
Суд не злучив її до участі у справі як відповідача, тому вона була позбавлена можливості брати участь у розгляді цієї справи. Рішення місцевого суду порушує її права та завдає їй шкоди.
Вважає, що причини, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є поважними. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Недотримання строків на подання апеляційної скарги зумовлено неправомірними, незаконними та злочинними діями суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_2 достовірно знала про існування рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 2001 року, що також підтверджується протоколом судового засідання у справі № 2-1614-2001 від 31 травня 2001 року. В основу касаційної скарги покладено не підтверджений належним чином факт, що їй не було відомо про рішення суду. З того часу, як ОСОБА_2 дізналася про позовну заяву про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з місця реєстрації, почала безпідставно перешкоджати розгляду справи, зловживаючи своїми правами на оскарження.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
23 лютого 2001 року ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні як свідок та надавала показання, що підтверджується протоколом судового засідання від 23 лютого 2001 року та рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 2001 року.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, 13 грудня 2019 року ОСОБА_2 подала до Ленінського районного суду міста Кіровограда апеляційну скаргу, в якій зокрема просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що про існування рішення місцевого суду їй стало відомо лише 22 листопада 2019 року, а з матеріалами справи її представник ознайомився 03 грудня 2019 року. Під час розгляду цієї справи місцевим судом її було допитано як свідка, однак це не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки вона не приймала участі у розгляді справи, показань не давала, а про оскаржуване судове рішення дізналася лише в листопаді 2019 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху, оскільки наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 лютого 2001 року визнано неповажними та запропоновано протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.
Вказана ухвала була направлення на адресу ОСОБА_2, зазначену в апеляційній скарзі, і отримана 18 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвалу суду, ОСОБА_2 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якій зазначила аналогічні причини поновлення строку на апеляційне оскарження, які були визнані апеляційним судом неповажними та їм була дана оцінка.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Кіровограда.
22 квітня 2020 року справа № 2-1048/2001 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.