Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 522/7252/15-ц
провадження № 61-47451св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Загороднюка В. І., від 25 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Драгомерецького М. М., від 24 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання недійсними договору споживчого кредиту та іпотечних договорів.
Посилаючись на те, що при укладенні договору споживчого кредиту банк вдався до нечесної підприємницької практики, застосування якої прямо заборонено нормами Закону України "Про захист прав споживачів", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсними договір споживчого кредиту № ODVIGK01420034 від 05 вересня 2006 року, договір іпотеки № ODVIGK01420034 від 04 лютого 2008 року та договір іпотеки від 05 вересня 2006 року, а також зняти заборону відчуження зазначеного у договорах іпотеки нерухомого майна, виключити записи про обтяження даного майна іпотекою та заборону його відчуження з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнано недійсним з моменту вчинення кредитний договір № ODVIGK01420034 від 05 вересня 2006 року, укладений між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") в особі заступника філії "Южне головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" Шведова А. В. та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним з моменту вчинення додатковий договір № 1 до кредитного договору № ODVIGK01420034 від 05 вересня 2006 року, укладений 11 квітня 2013 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі заступника філії "Южне головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" Шведова А . В . та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним з моменту вчинення іпотечний договір від 05 вересня 2006 року, за яким в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,0529 га на АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі заступника філії "Южне головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" Шведова А. В. та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 12716.
Визнано недійсним з моменту вчинення іпотечний договір № ODVIGK01420034 від 04 лютого 2008 року, за яким в іпотеку передано будинок АДРЕСА_2, укладений ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі заступника філії "Южне головне регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" Шведова А. В. та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1028.
Знято заборону № 498 відчуження зазначеної в іпотечному договорі від 05 вересня 2006 року земельної ділянки площею 0,0529 га на АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., що зареєстрована у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 12716.
Виключено з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 3729364 від 13 вересня 2006 року про обтяження іпотекою земельної ділянки площею 0,0529 га на АДРЕСА_1, реєстраційний номер земельної ділянки 010650500073.
Знято заборону № 33 відчуження зазначеного в іпотечному договорі № ODVIGK01420034 від 04 лютого 2008 року будинку АДРЕСА_2, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., що зареєстрована у реєстрі реєстрації нотаріальних дій за № 1028.
Виключено із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 6517625 від 04 лютого 2008 року, про заборону на об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_2, номер за РПВН 7223415.
Виключено з Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним номером 8419007 від 02 лютого 2006 року, про обтяження іпотекою будинку АДРЕСА_2, номер за РПВН 7223415.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення заявлених позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача факту недобросовісної підприємницької практики. Формування волі позичальника щодо укладення спірного правочину відбувалось під впливом інформації, що не відповідала дійсності та створювала помилкове уявлення про ціну фінансової послуги. Висновком судово-економічної експертизи визначено, що вихідним параметрам кредитування відповідає ануїтетний платіж у розмірі 1 798,18 дол. США, натомість у кредитному договорі банком встановлене значення даного платежу у сумі 1 808,80 дол. США. Такому значенню відповідає відсоткова ставка 15,5 %, що на 3,5 % більше аніж зазначено в кредитному договорі (12,0% річних).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовних вимог.
Місцевим судом не було враховано, що висновок експертизи не має заздалегідь встановленої сили і має оцінюватись судом разом із іншими доказами.
Укладеним кредитним договором визначено, що позичальник за користування кредитом платить банку 1% у місяць на суму залишку заборгованості (12 % річних) та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту щомісяця, що загалом становить 15,5 % річних.
Отже, у кредитному договорі чітко вказано умови кредитування, з якими позичальник була ознайомлена.
Крім того, судом необґрунтовано відхилено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказують на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
14 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі № 522/7252/15-ц (провадження № 61-47451св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.
15 квітня 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
18 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ODVIGK01420034, відповідно до якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит на придбання житлового будинку у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 119 130,00 дол. США на термін з 05 вересня 2006 року по 05 вересня 2016 року, у тому числі 9 130,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та у порядку передбачених цим договором, із сплатою за користування кредитом у розмірі 1% у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагородою за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісячно, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до умов даного договору.
За цим договором ОСОБА_1 отримала у касі банку кредитні кошти у розмірі 110 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 вересня 2006 року ОСОБА_1 уклала з банком договір іпотеки, за яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_3 .
Також на забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором, 05 вересня 2006 року ОСОБА_2, як майновий поручитель ОСОБА_1, уклав з банком договір іпотеки, за яким в іпотеку передав земельну ділянку площею 0,0529 га на АДРЕСА_1 .
У 2008 році дію договору іпотеки від 05 вересня 2006 року, за яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_3, сторони припинили та 04 лютого 2008 року уклали інший іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку належний їй будинок АДРЕСА_2 .
11 квітня 2013 року ОСОБА_1 уклала з банком додаткову угоду до кредитного договору № ODVIGK01420034 від 05 вересня 2006 року, якою сторони внесли зміни у пункти 3.2, 3.8, 4.1 зазначеного договору.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору № ODVIGK01420034 від 05 вересня 2006 року розмір щомісячного платежу, який у термін дії договору ОСОБА_1 мала надавати банку на погашення заборгованості за договором, визначений у розмірі 1 808,80 дол. США, яка складалася з заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди.
Згідно висновку судової експертизи № 4527/4528 від 29 липня 2016 року вихідним параметрам кредитування відповідає ануїтетний платіж у розмірі 1 798,18 дол. США, однак у кредитному договорі банком встановлено значення даного платежу в сумі - 1 808,80 дол. США. Такому значенню відповідає відсоткова ставка - 15,5 %, що на 3,5 % більше, аніж зазначено у кредитному договорі (пункти 1.1, 6.4 - 12,0% річних).
У підсумку експертом надано відповідь, що розмір загальної переплати за кредитом, за ануїтетною формою кредитування застосованою банком, становить 105 781,70 дол. США, у той час як за диференційованою (класичною) формою кредитування за тими самими вихідними параметрами кредитування розмір загальної переплати за кредитом склав би 93 907,68 дол. США. З цих розрахунків випливає, що застосована банком ануїтетна форма кредитування є дорожчою, ніж класична форма кредитування, на 11 874,02 дол. США.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.