Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа №686/16196/15-ц
провадження № 61-42070 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач)
суддів: Грушицького А.І.,,Мартева С.Ю., Петрова Є.В., Штелик С.П.
учасники справи:
позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області ( далі Міськвиконком),
третя особа - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2018 року у складі судді Мороз В.О. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року у складі суддів Корніюк А.П., П`єнти І.В., Янчук Т.О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування власністю, шляхом виселення ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що у житловому приміщенні, яке перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький неправомірно проживає ОСОБА_1, її син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є держава в особі Міністерства оборони України, а згідно інвентарної карти № 2696 обліку основних засобів в бюджетних установах, інвентарної карти обліку будівлі (форма 400) це майно перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький.
Згідно пункт 4.2 статті 4 Положення про Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький установа користується і розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та Положенню.
Зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький наділений повноваженням надавати право заселення в дану житлову будівлю, шляхом видачі ордеру. Це право надається виключно військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України.
У житловому приміщені, яке перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, що належить державі в особі Міністерства оборони України та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1, її син ОСОБА_3, та донька ОСОБА_2 .
Вказував на те, що відповідач ордера не має, відповідно, дозволу на заселення не отримувала, про те, що відповідач не має відношення до Міністерства оборони України свідчить довідка начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький від 13 серпня 2015 року № 2709.
У зв`язку із викладеним, просив усунути перешкоди в користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 з дітьми вселилася у спірне житло в той час, коли воно мало статус готелю - гуртожитку для робітників та службовців без ордера і відношення до Міністерства оборони України не мала та договір найму житлового приміщення, а саме кімнати АДРЕСА_1 від 10 листопада 2009 року, терміном дії до 10 листопада 2010 року, а тому права позивача порушено, а позов є обґрунтованим. Проте позивачем пропущено строк позовної давності, а тому судами відмовлено у задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 серпня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року у якій заявник просив судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано з справу з суду першої інстанції.
31 січня 2019 року справа № 686/16196/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив до Верховного Суду не надходив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, оскільки відповідачами вчиняється триваюче порушення прав, до даних правовідносин слід застосовувати положення статті 257 та 268 ЦК України.
Також скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що відповідач вселилась у спірне житлове приміщення без ордера, відношення до Міністерства оборони не має, у ЇЇ власності перебуває квартира АДРЕСА_4, а тому право на житло відповідачки та неповнолітніх дітей не порушується.
Крім того вказав, що проживання відповідача у зазначеному житловому приміщенні порушує його права як власника, на захист якого просить виселити відповідачів з житлового приміщення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щоприміщення по АДРЕСА_1 з 1971 року мало статус гуртожитку- готелю для робітників та службовців (витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності державного майна).
Власником гуртожитку по АДРЕСА_1 являється держава в особі Міністерства оборони України, а згідно інвентарної карти № 2696 обліку основних засобів в бюджетних установах, інвентарної карти обліку будівлі (форма 400) це майно перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року
Відповідно до Положення (Далі - Положення) про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький від 02 січня 2013 року, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є державною установою, створений Міністерством оборони України. Згідно пункту 4.2 статті 4 Положення, майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління.
ОСОБА_1 на квартирному обліку в Хмельницькому гарнізоні не перебуває та відношення до Міністерства оборони України не має.
29 вересня 2004 року директор Навчально-виконавчого об`єднання № 9 звернувся із листом до Військової частини А417 про надання кімнати для проживання методисту ОСОБА_1, у зв`язку із тим, що дошкільний заклад обслуговує дітей військовослужбовців і така кімната була їй та її дітям надана.
10 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький укладено договір найму житлового приміщення, предметом якого є надання відповідачу в користування кв. АДРЕСА_1 терміном дії 1 рік.
Згідно із витягу з домової книги від 13 серпня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 . Крім того встановлено, що у власності ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_4, що вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2017 року.
Судом першої інстанції, на підставі акту від 1 березня 2018 року про встановлення кількості проживаючих осіб встановлено, що у кв . АДРЕСА_1 станом на час складання акту ніхто не проживає, хоча відповідачі у цьому житловому приміщенні зареєстровані.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, заслухавши доповідь судді- доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і оста точність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня
1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня
2013 року).
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).