Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/8558/17
провадження № 61-11506св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 08 грудня 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") було укладено договір банківського вкладу "Блискуча сімка" № 300937/76754/07-14 в іноземній валюті на суму 8 417 доларів США, строком на 91 день, до 09 березня 2015 року.
Після закінчення строку дії договору кошти за депозитним вкладом їй не було повернуто.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на її користь заборгованість за договором вкладу " Блискуча сімка " у розмірі 8 417 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 183 477,98 грн; відсотки за користування коштами вкладу за період з 10 березня до 02 вересня 2015 року в розмірі 408,17 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 8 897,50 грн; 3 % річних за порушення виконання зобов`язання з повернення коштів вкладу за період з 10 березня до 02 вересня 2015 року в розмірі 122,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 669,22 грн, всього - 195 504,40 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
06 листопада 2015 року під час дії в банку тимчасової адміністрації, в порядку, встановленому Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) їй було виплачено: 1) на погашення зобов`язання з повернення вкладу - 8 417 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день початку виведення банку з ринку становило 183 720,20 грн; 2) на погашення зобов`язання з виплати залишку за поточним рахунком вкладника, в валюті зобов`язання 6,33 доларів США, в гривневому еквіваленті - 138,14 грн. Всього сума виплат складає 183 858,34 грн.
10 листопада 2015 року на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року було видано виконавчий лист, який у подальшому було направлено на виконання до Уповноваженої особи Фонду в порядку, встановленому частиною п`ятою статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Залишок непогашеної заборгованості банку перед вкладником за договором банківського вкладу від 08 грудня 2014 року № 300937/76754/07-14 становить 11 646,06 грн.
Фонд листом від 02 вересня 2016 року № 21-036-36825/16 фактично відмовив у задоволенні її вимог щодо виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва, чим порушив її майнове право на належне отримання виплати гарантованого відшкодування за вкладом у неплатоспроможному банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", заподіяв їй збитків та завдав моральної шкоди.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь суму невиплаченого залишку гарантованого відшкодування за договором вкладу від 08 грудня 2014 року № 300937/76754/07-14 у розмірі 11 646,06 грн; суму майнової відповідальності за весь строк прострочення виконання гарантійного грошового зобов`язання, а саме 3 % річних з урахуванням індексу інфляції за розрахунком станом на день ухвалення рішення у справі та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Фонд виконує в повному обсязі у порядку та на умовах, передбачених Законом № 4452-VI, покладені на нього зобов`язання перед позивачем, а до правовідносин, які виникли між сторонами, не можуть бути застосовані положення ЦК України, що регулюють договірні зобов`язання, умови їх виконання та наслідки, що настають у зв`язку з їх порушенням.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами неправильно визначено правову природу спірних правовідносин. Зобов`язання Фонду з виплати гарантійного відшкодування за вкладами є особливим видом недоговірного зобов`язання, яке є грошовим і виникає безпосередньо з акта цивільного законодавства, а саме Закону № 4452-VI на підставі частини третьої статті 11 ЦК України.
Суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, однак надав їм неправильну правову оцінку. Висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Також судом досліджено зміст усіх звернень позивача до банку і до відповідача, та встановлено, що ці звернення не містять вимог про акцептування кредиторських вимог. Отже відповідач, з метою ухилення від виконання у повному обсязі гарантійного зобов`язання з відшкодування вкладу на суму до 200 000 грн, частину заборгованості за договором вкладу у розмірі 11 566,72 грн - акцептував у восьму чергу кредиторів на власний розсуд, всупереч волі позивача та на порушення вимог закону. Акцептування заборгованості за договором вкладу, підтвердженої рішенням суду, яке набрало законної сили, не можна вважати належним виконання цього рішення суду, оскільки резолютивна частина рішення від 02 вересня 2015 року у справі № 761/14840/15-ц не містить вказівки "акцептувати заборгованість у восьму чергу кредиторів", а вказує на стягнення заборгованості.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1297цс17.
Тому відмова судів у задоволенні позову суперечить зазначеній постанові, яка є обов`язковою для врахування в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Нею заявлено позовні вимоги не до банку, а до Фонду. Правовими підставами позову є невиконання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем з виплати гарантованого відшкодування за вкладом, яке виникло безпосередньо із Закону № 4452-VI.
Враховуючи те, що Фонд не виконав у повному обсязі покладеного на нього зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування за вкладом, і тим самим спричинив їй майнову та немайнову шкоду, то виникли правові підстави для задоволення позову про відшкодування завданої шкоди та компенсації інфляційних втрат.
Тому правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1297цс17, які є обов`язковими для застосування, свідчать про наявність підстав для задоволення позову.
У травні 2018 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли пояснення, в яких позивач просила під час розгляду цієї справи врахувати правовий висновок, висловлений у касаційній скарзі, цьому поясненні та у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1297цс17. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність відступлення від цих правових висновків - передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У червні 2019 року від ОСОБА_1 та її представника за довіреністю ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач та її представник просили врахувати правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та у рішеннях Конституційного Суду України. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність відступлення від цих правових висновків - передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зазначені пояснення мотивовані тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України, оскільки інший спосіб компенсації інфляційних втрат та відповідальності за прострочення гарантійного зобов`язання у спеціальних нормах, які регулюють спірні правовідносини, а саме у Законі № 4452-VI, не передбачений.
Грошове зобов`язання за прострочення якого настає відповідальність за статтею 625 ЦК України може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а також і з деліктних відносин.
Норми ЦК України у разі виникнення будь-якої колізії або конфлікту норм мають безумовний пріоритет у застосуванні перед нормами інших актів цивільного законодавства, в тому числі й перед нормами "спеціального" Закону № 4452-VI.
Також позивач не погоджується із висновками судів про непоширення законодавства про захист прав споживачів на спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, у зв`язку із тим, що відповідач є юридичною особою публічного права, державною спеціалізованою установою, до функцій якої, серед іншого, віднесено надання послуг споживачам, в тому числі і надання послуг для задоволення власних потреб громадян, і така діяльність породжує споживчі правовідносини.
Таким чином, у спірних цивільних, приватноправових, споживчих відносинах Фонд виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як гарант фінансових зобов`язань неплатоспроможних банків перед вкладниками, в межах та в порядку, установлених відповідним законодавством.
Порушення прав позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання гарантованого відшкодування за його вкладом в неплатоспроможному банку є порушенням прав споживача в розумінні законодавства про захист прав споживачів, незалежно від того, який суб`єкт права ці права порушив (Фонд гарантування вкладів, чи його працівник - "уповноважена особа"), і ці порушення підлягають судовому захисту на підставі норм ЦК України та інших норм законодавства, і насамперед на підставі конституційних норм прямої дії та найвищої юридичної сили частини четвертої статті 42, статті 55 Конституції України.
У червні 2020 року від ОСОБА_1 та її представника за довіреністю ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких заявники просили врахувати правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, який узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17 та від 18 квітня 2019 року № 808/2291/16. Також заявники просили врахувати правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 та від 30 січня 2019 року у справі № 826/12003/16. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність відступлення від цих правових висновків - передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що правові засади та порядок ліквідації банку визначені Законом № 4452-VI, який є спеціальним відносно цих правовідносин та встановлює окремий порядок задоволення вимог вкладників та кредиторів банку.
Шевченківським районним судом міста Києва при постановленні 02 вересня 2015 року заочного рішення у справі № 761/14840/15 у його резолютивній частині неправильно пораховано загальну стягнуту з банку суму, яка при складанні повинна становити 195 044,70 грн, а не 195 504,04 грн, як зазначено у рішенні суду.
Також при складанні їх загальна сума становить 11 566,72 грн, а не 11 646,06 грн, як зазначено позивачем у позовній заяві.
Оскільки сума грошових коштів, яку просить стягнути позивач з відповідача вже стягнута з банку рішенням суду від 02 вересня 2015 року у справі № 761/14840/15 і зазначена сума вже включена до реєстру вимог кредиторів у восьму чергу, тому позовні вимоги є подвійним стягненням суми за договором банківського вкладу.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що діючим законодавством України заборонено задоволення вимог вкладників у зазначений у позовній заяві спосіб.
Також у позовній заяві відсутні докази, які б доводили факт завдання моральної шкоди та обґрунтовані розрахунки її розміру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № 300937/76754/07-14 про банківський строковий вклад (депозит) " Блискуча сімка " у доларах США від 08 грудня 2014 року в розмірі 8 417 доларів США, що за офіційним курсом Національного бланку України станом на 01 вересня 2015 року еквівалентно 183 477,98 грн, відсотки за користування депозитними коштами за період з 10 березня до 02 вересня 2015 року в розмірі 408,17 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 02 вересня 2015 року еквівалентно 8897,50 грн; 3 % річних за порушення виконання зобов`язання щодо повернення депозитних коштів за період з 10 березня до 02 вересня 2015 року в розмірі 122,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 02 вересня 2015 року еквівалентно 2 669,22 грн, всього - 195 504,40 грн.
10 листопада 2015 року на підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.
Постановою державного виконавця від 25 грудня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа закінчено на підставі частини п`ятої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на час винесення державним виконавцем постанови.
Крім того, судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з даним рішенням у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду, якому делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37-39 Закону № 4452-VI.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
ОСОБА_1 отримала гарантовану суму відшкодування коштів за її вкладом, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку на загальну суму 183 858,34 грн, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07 квітня 2016 року № 488 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким кредиторські вимоги позивача у розмірі 11 566,72 грн включено до восьмої черги вимог кредиторів.
Відповідачем виконано гарантійні зобов`язання з відшкодування позивачу коштів в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку у межах гарантованої Фонди суми відшкодування за вкладами.
Акцептування відповідачем суми відсотків за користування депозитними коштами за період з 10 березня до 02 вересня 2015 року у розмірі 8897,50 грн та 3 % річних за порушення виконання зобов`язання щодо повернення депозитних коштів за вказаний період в розмірі 2 669,22 грн у восьму чергу не є свідченням неналежного виконанням відповідачем свого гарантійного зобов`язання перед позивачем.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Шевченківського районного суду міста Києва.
25 квітня 2018 року справа № 761/8558/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів справу призначено судді-доповідачеві: Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Висоцька В. С. - головуючий, Грушицький А. І., Фаловська І. М., Штелик С. П.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.